В Україні у волонтерській діяльності беруть участь переважно дівчата.
Як передає кореспондент УНІАН, про це свідчать дані дослідження “Волонтер–2009: соціальний портрет і життєві пріоритети”, яке сьогодні з нагоди Дня молоді презентував керівник Центру соціально-політичних досліджень Державного інституту розвитку сім’ї та молоді Олексій БЄЛИШЕВ.
Як показують результати дослідження, серед волонтерів переважну більшість (понад 80%) складає молодь віком від 15 до 19 років, а понад 72% волонтерів – жінки. За словами О. БЄЛИШЕВА, це певна особливість, бо якщо порівнювати з Західною Європою, то там основна маса волонтерів “як правило заміжні жінки після 30-ти років, що вже мають дітей”.
Більш як половина опитаних в ході дослідження волонтерів мають вищу закінчену чи незакінчену освіту, тобто навчаються у вишах. Таким чином, можна говорити, що волонтерство притаманно тим категоріям населення, котрі мають рівень освіти вищий, ніж у цілому в суспільстві, сказав О. БЄЛИШЕВ.
Відповідаючи на запитання, що спонукало їх взяти участь у волонтерському русі, близько 85% респондентів вказали суто альтруїстичні мотиви: потреба допомоги іншим і бажання зробити щось корисне для суспільства. 15% вказали, що це можливість навчатися, отримати нові знання та навички і лише 4,4% розглядають волонтерство як можливість отримати хорошу роботу.
Як зазначив О. БЄЛИШЕВ, молодь бере участь у волонтерстві через потребу в спілкуванні, самореалізації та використанні вільного часу. Тому саме цей момент, на його думку, потрібно враховувати при організації роботи з волонтерами. За словами фахівця, молодші категорії волонтерів “готові працювати, одночасно розважаючись”.
Серед видів діяльності, найбільш цікавих для волонтерів, є надання соціальної допомоги дітям та молоді, а також просвітницька робота. Разом з тим, зауважив О. БЄЛИШЕВ, що часто волонтерам доводиться виконувати не ту роботу, яку б вони хотіли. Проте в цьому, додав він, немає нічого особливого, така практика існує і в інших країнах і не призводить до негативних наслідків.
Результати свідчать, що самі опитані вважають волонтерство, в першу чергу, допомогою бідним та нужденним. Звичайно, побутує й та думка, що волонтерство – це імітація діяльності, але таких дуже мало (всього 0,9%). А майже половина респондентів зазначили, що планують продовжувати свою кар’єру саме в соціальній сфері.
Підбиваючи підсумки, О. БЄЛИШЕВ зазначив, що в Україні потенціал волонтерів ще не повною мірою використовується й існує можливість його залучення для суспільно корисної діяльності.
Соціологічне дослідження “Волонтер–2009: соціальний портрет і життєві пріоритети” проводив Державний інститут розвитку сім’ї та молоді з 15 травня по 3 червня на базі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в усіх регіонах України. Його метою було визначення головних мотивів та чинників, що впливають на ефективність роботи волонтера. Опитування проводилося методом анкетування, ймовірна похибка не перевищує 5%.
