В Петриківі знайшли унікальні парні поховання

14:15, 06 липня 2018
Інші релігії
1091 0
Померлим у «парних» могилах надавали елементів близькості, ніжності і неприхованої симпатії одне до одного / expres.ua

Впродовж 1995-96, 1998 та 2004 років археологічна експедиція Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України біля села Петриків вивчала один з найбільших в Центрально-Східній Європі некрополів пізнього періоду епохи бронзи, який понад трьох тисячоліть тому залишили носії культури.

Експрес публікує результати досліджень, про які розповів доктор історичних наук Микола Бандрівський.

"На сьогодні в Петрикові виявлено 183 поховання, з яких шість парних, тобто таких, в яких одночасно були поховані дві особи, найчастіше – чоловік і жінка. Серед цих парних поховань в Петрикові одне унікальне (в польовій документації воно позначене під № 27): в могилі, міцно обнявшись, лежали чоловік і жінка. Обидва були звернені лицями до себе, торкаючись чолами одне одного. Жінка, лежачи на боці, правою рукою ніжно пригорнула чоловіка до себе, поклавши зап’ястя своєї руки на його праве плече. Ноги жінки при цьому – міцно стулені і зігнуті в колінах, лежали поверх випростаних ніг чоловіка. На обох небіжчиках знаходилися бронзові прикраси, а в головах – розставлений півколом глиняний посуд: миска, горщик і три черпаки", - каже науковець.    

На думку фахівців, жінка вважала за краще піти услід за своїм померлим чоловіком / expres.ua

Парні поховання у Висоцькій культурі – звичне явище. Вперше на них почали натрапляти ще наприкінці ХІХ століття, коли Ізидор Шараневич і Михайло Грушевський розпочали розкопки епонімного некрополя у селі Висоцьке поблизу міста Броди на Львівщині. Опісля парні поховання в різний час були відкриті експедиціями Т. Сулімирського, В. Канівця, Л. Крушельницької та автора ще на 5 могильниках Висоцької культури. У той час, як в інших куточках Європи померлих чоловіків і жінок у парних похованнях вкладали, здебільшого, лише поруч одне одного, то в парних захороненнях Висоцької культури померлим у «парних могилах» завжди надавали елементів близькості, ніжності і неприхованої симпатії одне до одного: то долоні жінки вкладені в долоні чоловіка, при цьому уста останнього торкаються чола жінки, то руки обох небіжчиків сплетені в обіймах одне одного.    

"За оцінкою патологоанатомів, укласти вже неживі тіла в такі обійми просто неможливо. Скоріш за все, на думку цих фахівців, принаймі один з них надавав цієї своєрідної пози своєму тілу сам перед самою смертю. Напрошується здогад, що, згідно з тогочасними ритуалами і звичаями, жінка, за певних обставин, вважала за краще піти услід за своїм померлим чоловіком. Для цього, скажімо, їй достатньо було випити чашу цикути (отрути), щоби легко й безболісно з’єднатись зі своїм покійним чоловіком.

На нашу думку, це було добровільне рішення жінки. Можливо, вона не вважала за потрібне після смерті чоловіка жити з іншим, звикати до іншого способу життя. І, очевидно, вважала за краще відійти за своїм чоловіком. Це в жодному випадку не був акт суїциду. І не означало втечу ані від труднощів, ані від реальностей того часу. Такий вчинок з боку жінки був зумовлений, як припускаємо, лише внутрішнім духовним поривом, намаганням й далі бути поруч зі своїм судженим", - каже Микола Бандрівський.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter