Митрополит Антоній (Паканич): Петрів піст ми повинні присвятити тому, щоб ненависть і злість пішли з нашого життя

WebRep currentVote noRating noWeight

Розпочався Петрів піст. Цей піст завжди розпочинається в понеділок тижня після П'ятидесятниці і закінчується 12 липня - в день пам'яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Православна Церква закликає до цього посту, наводячи приклад апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П'ятдесятниці, в пості й молитві, «у працях і у виснаженні, часто в недосипанні, у голоді й спразі» готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

Митрополит Антоній (Паканич)

Про те, як провести Петрів піст, на що звернути увагу православній людині в ці дні, в інтерв'ю «УНІАН-Релігії» розповів керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський, Броварський Антоній (Паканич).

Владико, розкажіть про те, навіщо сучасній людині постити?

«ПОСТ ЗМІНЮЄ ВНУТРІШНІЙ СВІТ ЛЮДИНИ»

Церква встановила багатоденні пости перед великими святами - перед Різдвом, Великоднем, днем святих апостолів Петра і Павла, Успінням Божої Матері.

Піст встановлений Церквою для того, щоб підготувати душу людини до зустрічі великих свят. Піст змінює внутрішній світ, у цей час відбувається більш глибоке усвідомлення й осмислення того, чим людина займається. Адже піст - це не просто обмеження в їжі. Це час замислитися, чи правильно ми живемо, які у нас орієнтири. Час і усвідомлення і покаяння.

Дуже важливо зберігати тілесний піст. Не приділяючи цьому уваги, людина грубіє. Коли ми утримуємося від м'ясної і молочної їжі, коли обмежуємо себе від веселощів, від власних слабкостей - ми самоорганізовуємося. Наш внутрішній світ стає більш сприйнятливий до істини і Слова Христа.

Є таке церковно-слов'янське слово - «одебеління». Одебеління людської природи. Це слово часто вживається у православному богослужінні. Одебеління - у значенні надмірного нагромадження на себе плотського і мирського. Коли людина проходить через піст, вона очищається, стає більш прозорою. Вона приймає більш легку їжу, частіше молиться, буває на богослужіннях. У дні посту ми частіше буваємо на сповіді і причащаємося Святих Христових Тайн.

«ДЛЯ НАШОГО СУСПІЛЬСТВА НЕОБХІДНИЙ ДУХ ПРИМИРЕННЯ. НАМ ПОТРІБНО НАВЧИТИСЯ ПРОЩАТИ»

Через непросту ситуацію на Сході України в суспільстві сьогодні багато ненависті і агресії. Люди називають один одного «украми», «колорадами», забуваючи людські імена. Війна в людських душах і серцях. Як хоча б на час посту перестати ненавидіти один одного і заспокоїтися духовно?

Один із святих отців сказав, що найстрашнішим гріхом є гріх війни. Під час війни втрачається значимість і цінність людського життя. Головними мотивуючими силами стають не християнські чесноти, а все негативне, від чого людина повинна позбавлятися - гнів, злість, агресія.

Звичайно, перш за все, потрібно зробити все для того, щоб припинити кровопролиття, тоді можна по-іншому дивитися на цей світ.

На жаль, ми поки не навчилися зберігати єдність у її різноманітті. Ми намагаємося змусити близького прийняти наше бачення цього світу, наш власний егоїзм. Господь дає можливість кожній людині проявити себе, незважаючи на наш характер і нерозуміння того, що Господь, перш за все, хоче для нас спасіння. Іноді ми наполегливо від цього відмовляємося. Господь дає нам можливість прожити життя вільно, як ми хочемо, реалізовувати свої таланти.

«ЗЛІСТЬ І АГРЕСІЯ - НЕ ТІ СИЛИ ДУШІ, ЯКІ МОЖУТЬ ПРИВЕСТИ СУСПІЛЬСТВО ДО ПРОЦВІТАННЯ»

Для нашого суспільства необхідний дух примирення. Насамперед дух примирення - як ідеал любові - дається через здатність прощення. Нам потрібно навчитися прощати людей. Прощати їх недоліки і нерозуміння. З цього може початися наше внутрішнє відродження і відродження життя нашого суспільства.

Потрібно себе примушувати до того, щоб ненависть і злість йшли з нашого життя. І я думаю, що Петрів піст ми повинні присвятити саме цьому. Провести пост в особливій глибокій молитві за наших співвітчизників, з якими у нас не збігаються думки. Постаратися хоч якусь частку ненависті відокремити від себе. Якщо ми будемо чистіше кожен окремо, і тоді наше суспільство буде чистіше. Адже ми повинні усвідомлювати, що злість і агресія не ті сили душі, які можуть привести наше суспільство до процвітання. Це глухий кут. Безвихідь для кожної конкретної людини. Тому що ненависть роз'їдає самої людини.

Проблема в нас самих. Адже коли закінчиться кровопролиття, багато будуть шукати об'єкт своєї ненависті в інших ситуаціях. Потрібно очищати душу від усього злого. І якщо це необхідно обмежувати себе від зайвої інформації, яка сьогодні не завжди об'єктивно подається і не виховує в нас любов і добрі якості. Потрібно бути відповідальним за своє життя - іншого життя у нас не буде.

«У ЦЕРКВІ МИ ОБ'ЄДНУЄМОСЯ В ОСОБЛИВУ СИЛУ. САМЕ В ЦЕРКВІ ВІДЧУВАЄТЬСЯ НАША ЄДНІСТЬ»

Як людині заспокоїти себе в момент нападу гніву?

Для християнина завжди зразком для наслідування є Сам Господь. Він пережив справжню агресію з боку людей, заради яких Він прийшов у цей світ. Господь сказав з хреста: «Отче! прости їм, бо не знають, що чинять» (Лк.23:34).

Віруючій людині допомагає піти від гніву молитва. Ми повинні намагатися перейнятися словами молитов, які здійснюємо вранці і ввечері.

Проблема в тому, що всередині людини. Перш за все ми повинні очищати себе зсередини. За своїм серцем потрібно завжди дуже уважно спостерігати. Тому що саме з серця виходять злі помисли. Якщо ми не очистимо душу від злих і гнівних думок через покаяння, то вони і згодом будуть виникати.

У дні посту, присвяченого первоверховним апостолам Петру і Павлу, кожна православна людина має підійти до свого духівника на сповідь з питаннями, які його турбують. Тому що ми всі дуже різні, передумови до тих чи інших помислів у всіх індивідуальні. І духовні ліки в тому чи іншому випадку можуть відрізнятися.

Дуже важливо приходити в дні посту в храм. Церква молиться про те, щоб Господь послав мир народові і нашій батьківщині. Дуже важливо, щоб люди відчували, що всі ми разом, що у своїх переживаннях ми не самотні. Ми всі різні, але всі ми хворі духовно - в тій чи іншій мірі. У церкві ми об'єднуємося в особливу силу, коли Бог дає благодать кожному окремо і всім разом. Саме в Церкві відчувається наша внутрішня єдність.

Спілкувалась Анна Горпинченко, «УНІАН-Релігії».

УНІАН в Google News