Професор богослов'я Віктор Чернишов: Що б не замислили політики - це їхні проблеми. Все в руках Божих.

Спроба зігнати всіх в єдність... З Христом по Палестині ходили лише 12 людей...

На запитання "УНІАН-Релігії" відповів професор богослов`я Віктор Чернишов.

Віктор Михайлович, цього року Росія, Україна і Білорусь відзначає 1025-річчя Хрещення Русі. Основні заходи святкової програми відбудуться у Києві. На святкування запрошені представники всіх помісних Православних Церков.
Водночас, український уряд запросив на святкові заходи всі християнські конфесії, представлені в Україні. У Православній Церкві багато хто бачить в цьому можливий конфлікт. Адже спільні богослужіння православного священноначалія з неканонічними конфесіями неможливі.

СПРОБА ЗІГНАТИ ВСІХ В ЯКУСЬ ЄДНІСТЬ: ВОНИ НЕ ЗНАЮТЬ, ЧОГО ПРОСЯТЬ

Політичні лідери цілком очевидно бачать свої пріоритети. Церква для них є одним із знарядь технологій впливу на електорат, і, можливо, якихось своїх політичних преференцій.

Але Церква ніколи не повинна в цьому брати участь. Тому що Христос говорив: «Царство моє не від світу цього». Спроба поєднати непоєднуване, зігнати всіх в якусь єдність, «давайте зробимо єдиного главу в рамках екуменізму» - вони не знають, чого просять. І не знають взагалі, куди йдуть.

Ми пам`ятаємо, коли Петро Ющенко, і сам Віктор Ющенко, їздили до Вселенського Патріарха, просили автокефалії... Це називається цезарепапізм (співвідношення Церкви і держави, при якому встановлюється примат світської влади над духовною. - Авт).

Коли Церква намагається спертися на державний меч - це те ж саме.
Природно, Патріарх Кирил приїде до православних християн. Ось яка тут може бути інша формула? Що значить «давайте об`єднаємося», або як можна відслужити спільну месу або літургію? Або як ми можемо причащатися із спільної Чаші з розкольниками і сектантами?

Зі старообрядців в 1972 році була знята анафема. І, здавалося б, все - рухнула стіна, всі таїнства і обряди старообрядців визнані законними, рятівними і благодатними.
Було встановлено євхаристійне спілкування. Але навіть з нашими близькими братами - старообрядцями - ми не причащаємося зі спільної Чаші.

З ХРИСТОМ ПАЛЕСТИНОЮ ХОДИЛИ ЛИШЕ 12 ЛЮДЕЙ

Як же ми можемо причащатися з єретиками?!

Протестанти відкололися від своєї матері-церкви - західної, католицької. Сектанти відкололися вже від протестантів. Тобто протестантизм - це дітище самої католицької церкви, вона його породила.

От скажімо, що може бути спільного у світла з темрявою?! Як можна поєднати непоєднуване?! Я так говорю, не тому що ми вузьколобі фанатики, які нічого не хочуть визнати і бачать тільки свої горизонти. Ні, це не так. Тому що йдеться про істину. Двох істин одночасно бути не може. Якщо двічі по два - чотири, то це істина. І будь-яка інша відповідь, крім «чотири» - апріорі, буде неправильна.

Для того щоб досягти миру з кимось, я не повинен погоджуватися з неправильною відповіддю. Так, нам говорять: «вас не так і багато, православних». Але істина ніколи не визначалася ані числом своїх прихильників, ані числом супротивників.
Зрештою, з Христом по Палестині ходили всього лише 12 людей - з усього юдейського народу. Ми повинні завжди послідовно відстоювати свої пріоритети, які базуються на єдиній Святій Апостольській нероздільній Церкві.

ЦЕРКВА ЗАСНОВАНА НА ПАРАДОКСІ : ПОРОЖНІЙ ГРОБ СТАВ КОЛИСКОЮ ХРИСТИЯНСТВА

Невіруючі люди з Адміністрації Президента оточують себе псевдо релігієзнавцями - абсолютно неосвіченими в богословському відношенні людьми, тому у них все виходить, як виходить.

Церква - це боголюдський організм. Людство - це ми з вами, це наше життя і наші недостоїнства, людські немочі. І ось немічні люди намагаються направити Церкву під свої політичні пріоритети. Забуваючи, що це боголюдський організм. Про те, що в Церкві невидима присутність Духа Святого, який і керує Церквою.

І скільки не намагалися ламати, нищити Церкву - протягом всієї історії, відбувався великий парадокс: кров мучеників завжди була символом християнства. Як і сама Церква заснована на великому парадоксі: порожній гроб став колискою християнства. Ця величина не вміщується в головах наших політичних мужів. Кожен має займатися тим, чим займається, і не зачіпати те, на чому абсолютно не розуміється.

Що для нас першорядно? Чаша! Не книги, а Чаша. Для православної свідомості неприйнятні ніякі інші варіанти. Тому, що б там не задумали політичні діячі - це їхні проблеми. Все в руках Божих.

Чому поки неможлива зустріч Патріарха Кирила і Папи Римського?

Тому що, подібні питання не вирішуються політичними діячами. Це вирішується тільки самою Церквою. Це рішення повинно визріти, бути осмисленим. Це тільки справа Церкви: зустрічатися Патріарху з Папою або не зустрічатися.

Екуменічні контакти існують, наші спостерігачі є в Раді Церков. На рівні необхідного, контакти з Римською Церквою відбуваються. Але про що говорити? Ми чудово знаємо тканину бесіди католиків. Вони знають, що для нас є пріоритетом.

В УПЦ КП ВІДСУТНЯ ВАЖЛИВА ЛАНКА - СВЯЩЕННОНАЧАЛІЄ

Віктор Михайлович, у чому відмінність Української Православної Церкви Київського Патріархату та Греко-Католицької Церкви - від Церкви канонічної?

Що стосується уніатів - це католики східного обряду, структурно підкоряються Папі Римському, тому зовсім випадають із контексту Православних Церков.

Православне Богослов`я виробило канонічне визначення Церкви. Церква - це богообране суспільство людей, з`єднаних між собою вірою в Ісуса Христа, Законом Божим, священноначалієм і таїнствами.

Якщо одна з цих чотирьох складових відсутня, структура не може бути Церквою. Вона може бути конфесією, групою людей, клубом за інтересами - всім, чим хочете, тільки не Церквою.

В УПЦ КП відсутня дуже важлива ланка - священноначаліє. Ієрархія перебуває в розколі.
Форма як би є - храм, облачення, там так само відбувається воскурення фіміаму, вигуки, ектинії... Тобто, відбувається зовнішня вистава. Але вистава залишається виставою - це мертва формула. Тому що вона не має в собі жодного рятівного початку. Її вихолощено.

15 ЦЕРКОВ СВІТОВОГО ПРАВОСЛАВ`Я. СКРІЗЬ ВІН Є МАРГІНАЛОМ

Тому що чернець Філарет (Денисенко) був підданий анафемі і відлучений від Церкви. Перебуваючи на Соборі Руської Православної Церкви, де він був практично першою особою, він перед Хрестом і Євангелієм присягнув, що залишить Київську кафедру і піде на Чернігівську.

Але коли Філарет приїхав до Києва, ми пам`ятаємо, в цей час були різні політичні ситуації в країні, він передумав. Але такі речі не передумують! Якщо ти вже визначився і перед Хрестом і Євангелієм дав присягу, що ти підеш, то ти повинен піти. Йому було запропоновано зупинитися і не висвячувати священиків у єпископів УПЦ КП. Але він продовжував це робити. А в Церкві, як ми знаємо, Соборний розум понад усе.

Всупереч Собору, він продовжував розігрувати політичну карту і очолив велике розкольницьке об`єднання, яке назвав Київським Патріархатом.

У цьому «патріархаті» всі таїнства - профанація. Дії рятівної і благодатної сили вони не несуть. Людина, яка хрестилася - вона не хрещена. Відспіваний - не відспіваний. Вінчаний - не обвінчаний.

І, зрозуміло, що люди не винні. Але вони ж роблять свій вибір. І не хочуть навіть цікавитися, що до чого. Думають, яка різниця: що там, що тут - одне і те ж.

Ми, звичайно, сумуємо про простих парафіян, про тих людей, які перебувають в омані... Важко сказати, як відбуватиметься відновлення церковного спілкування. Філарет розумний діалог не веде. Всі діалоги закінчуються проголошенням того, що він є законним предстоятелем. Чого канонічна Церква, звичайно, прийняти не може.

І не тільки УПЦ або РПЦ прийняти не може. Але і Православна Церква Болгарії, Грузії ... 15 Церков світового Православ`я. Скрізь він є маргіналом. Главу УПЦ КП ніхто ніколи не буде слухати. Ніхто не буде його вітати. Як і його священиків.
Філарет для всіх є клятвопорушником. Для світового Православ`я УПЦ КП - це мертва структура. Люди, звичайно не винні, що ходять в УПЦ КП. Хтось перебуває в обмані, хтось свідомо продовжує ходити в «національну церкву». Але це їх вибір.

Олексій Борецький - для «УНІАН-Релігії».
 

УНІАН в Google News