1025-річчя Хрещення Русі – від Камчатки до Ужгорода: збір ініціатив

Про новий, міжнародний формат... Про проекти, приурочені до святкування ... Прес-конференція в УНІАН.

В інформаційному агентстві УНІАН 22 листопада відбулася прес-конференція на тему: «1025-річчя Хрещення Русі: спільне святкування в Україні, Росії, Білорусі – 2013 рік».

Учасники прес-конференції розповіли про новий, міжнародний формат святкування Дня Хрещення Русі; про збір громадських ініціатив по створенню програми святкування; про роботу спільного міжнародного комітету, який буде створений з представників України, Росії та Білорусі.

На прес-конференції було представлено проекти, приурочені до святкування 1025-річчя Хрещення Русі.

Рок-музикант, керівник міжнародної громадської організації "День Хрещення Русі" Олег Карамазов

ДО РІЗДВА ЗБИРАЄМО ІНІЦІАТИВИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ СВЯТКУВАННЯ

Старші товариші нам сказали, що якось негоже, адже місто Київ – колиска слов`янської цивілізації, а про цей день – про Володимирове Хрещення, мало хто пам`ятає, і навіть Церква не завжди згадує цю дату. У 2007 році ми зайнялися організацією святкувань до Дня Хрещення Русі – провели масштабний концерт, зібрали близько 100 тисяч людей.
Уперше предстоятель Української Православної Церкви вийшов до людей і сказав: «Вітаю вас із Хрещенням Русі». Відтоді святкування стало щорічним. Тепер Україна і Росія вважають цей день державним святом.

Ми продовжуємо частину свого життя присвячувати цій справі. І в наступному році 1025-річчя Хрещення Русі відзначатиметься у міжнародному форматі. Митрополит Володимир написав листа Патріарху Кирилу з ініціативою святкувати День Хрещення Русі разом – усім, хто зараховує себе до цієї цивілізації.

У наступному році очікуються великі святкування від Камчатки до Ужгорода і далі. Маючи досвід організації святкування, ми звернули увагу на те, що безліч ініціатив приходить під час самого святкування. У нас, як у організаторів, є благословення оголосити про збір народних ініціатив.

На поштову скриньку МГО «День Хрещення Русі» info@dkr.kiev.ua до Різдва ми будемо приймати ті ініціативи, які, можливо, стануть частиною програми святкування в наступному році. Ми звертаємося до представників медіа, по можливості, нашу інформацію донести. Раді тому, що на наше звернення відгукнувся Клуб головних редакторів країн СНД, Балтії та Грузії.

Академік, директор Інституту археології Національної академії наук України Петро Толочко

ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР БУЛО ЗРОБЛЕНО ВОЛОДИМИРОМ СВЯТОСЛАВОВИЧЕМ У X СТОЛІТТІ

Я вчергове присутній на такій цікавій події, як повернення нас до нашої пам`яті, до витоків – Хрещення Володимира в 988 році. Але й не тільки до Хрещення. По суті, подія, пов`язана з Хрещенням, переросла рамки тільки церковної події, це стало подією державної ваги. Русь від язичництва переходила до Православного християнства.

Я думаю, ми правильно зробили, що святкували 1000-річчя хрещення Русі. І 1025 років для мене як для історика – це добра нагода ще раз звернути нашу пам`ять у ті далекі часи X століття. Ще раз вивчити цей час, вивчити політичних державних діячів.
Адже у чому була сила прийняття християнства? Природно, віра ... Я людина не церковна, хоча генетично – православна. Я приймаю те споконвічне наше прилучення. Але мені здається, що прийняття Православ`я з Візантії перевершувало ці рамки просто церковного дійства.

Русь була на зламі свого існування. Це зміна всієї соціально-політичної системи, соціально-культурної системи. Учорашні язичники ставали християнами. І цим актом князь Володимир увів православних слов`ян у візантійську співдружність православних націй. Це – подія всеєвропейського масштабу. І звісно, як сказав Патріарх Кирил, ми повинні звертатися до своєї історії, ось до тієї купелі Дніпровської, звідки починалася віра. Це важливо з багатьох причин...

Мені доводиться займатися питаннями церковної історії часів Київської Русі. Я знаю багато настроїв істориків, які вважають, що Володимир Святославович «поставив не на того коня», мовляв, от якщо б він прийняв християнство з Риму, а не з Константинополя, ось ми б зараз були як Європа, і в НАТО, і в ЄС... Ширяться чутки про меншу силу структурно-творчої Православної Церкви ... Нібито протестанти – хороші, католики – ще кращі, а православні – "трішки не грамотні".

Деякі виїхали за кордон і звідти розповідають, як би добре було, щоб Україна була в сім`ї католицьких країн. Мене насторожують заяви наших керівників ... Це ще Юрій Єхануров (колишній прем`єр-міністр. –УНІАН) сказав, а потім інші повторили, що входженням до Європи ми робимо цивілізаційний вибір. Я тоді казав, що не знаю, який вибір робить ця людина, що проголосила тезу. Але для мене вибір зроблений Володимиром Святославовичем у X столітті.

Руська Православна Церква має величезні заслуги перед народом і перед країною. Якщо князі брали під сумнів того чи іншого князя на київському троні, то авторитет митрополита був непорушним. Я нічого не маю проти Європи – нехай вона живе і процвітає. Але робити вибір цивілізаційний – все: культуротип, церковність ...

... Чим важливі ці свята? Мені здається, що ми повинні готуватися до свята і проводити "всеобуч" населення, показувати Церкву не тільки як явище віри, духовності – а як явище культурологічне, котре нас у X столітті уже ввело у співдружність візантійських націй. Церква взяла відповідальність за виховання давньоруського народу. По суті, в період Київської Русі – «руський» і «православний» – були синонімами.

Ми повинні усвідомити себе частиною того дійства, яке відбувалося в Почайні. По-моєму, крім Патріарха, у Росії ніхто не розуміє, що таке «Русский мир». «Русский мир» – це східнослов`янський світ, народжений у дніпровської купелі. Я не хочу порівнювати, яка віра краща. Але нам історією судилося бути православними християнами. Негоже нам або піддавати сумніву, чи відмовлятися: від батьків же не відрікаються ...

Наше православ`я – це наші прабатьки, які повідомили перспективу історичного розвитку Києву, всьому східному слов`янству на тисячоліття вперед. Руська Православна Церква має величезні традиції. Ми знаємо, стільки подвижників, стільки святих – починаючи від Бориса і Гліба ...

Володимир був проголошений святим у часи татаро-монгольської навали. Коли потрібно було знамено за воскресіння києво-руської спадщини, тоді був князь Володимир причислений до лику святих. У нас своя прекрасна історія, і частина цієї історії – Руська Православна Церква. Тому я завжди гаряче підтримую всі ініціативи, які дають нам можливість ще раз занурюватися в наше минуле, в тому числі – і церковне минуле.

Депутат Київської міської ради, член Правління міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі» Олексій Омельяненко

ПРЕЗИДЕНТАМ ТРЬОХ КРАЇН НАДІСЛАНО ПРОПОЗИЦІЮ ПІДТРИМАТИ БУДІВНИЦТВО ХРАМОВОГО КОМПЛЕКСУ

Однією з основних подій святкування Дня Хрещення Русі у 2013 році стане початок будівництва Храмового комплексу на честь хрестителя Русі – святого рівноапостольного князя Володимира – з християнськими водохресними купелями, аналогічними купелям на Святій Землі – ізраїльському Йорданіту.

Храмовий комплекс буде побудований у Києві, на березі Дніпра, біля підніжжя Києво-Печерської лаври. Навколо храму-хрестильні будуть влаштовані християнські водохресні купелі. Комплекс буде побудований майже там, де було здійснено Хрещення.

Сам храм, якщо поглянути зверху, матиме форму хреста. Це символізує те, що саме в цьому місці апостол Андрій розпочав апостольську проповідь на нашій землі. Тільки через тисячоліття князь Володимир прийняв рішення про те, що його народ повинен мати християнську православну віру.

Проект Храмового комплексу, вид з річки Дніпро

Біля храмового комплексу будуть побудовані дзвіниця, музей Православ`я. Одним з головних об`єктів комплексу стане діорама, що відтворює події Хрещення на берегах Дніпра.

Ми хочемо, щоб вона була не гірша, ніж діорама Севастопольської битви, яка справді вражає уяву.

Ми розпочнемо будівництво в рік святкування 1025-річчя Хрещення Русі. Усі необхідні документи отримаємо десь до кінця травня. Цей проект має насамперед культурологічне та історичне значення.

Також до структури комплексу увійдуть приміщення, де люди зможуть перевдягнутися для омовіння у християнських водохресних купелях. Для людей, які приїжджають зробити омовіння у водах ріки Йордан, у містечко Йорданіт, у Ізраїлі – там є все необхідне для цього. Ми хочемо створити в Києві сучасне, максимально комфортне місце, де буде можливість зануритися у води Дніпра і відчути те, що відбувалося на його берегах 1025 років тому. А хто не хрещений – прийняти тут Святе Хрещення, на місці, де цей православний обряд може бути здійснений так, як це відбувалося за часів князя Володимира.

Ми сподіваємося на те, що цей проект буде підтриманий главами тих держав, які, за словами святого Лаврентія Чернігівського, входять у Святу Русь: України, Росії та Білорусі. Відповідні пропозиції відправлені президентам трьох країн, і ми розраховуємо на патронат цих державних діячів.

Ми думаємо, що кожній людині буде приємно зробити свій внесок – нехай це буде лише цеглинка. Приклад – це будівництво Храму Христа Спасителя у Москві. Кожна людина мала можливість вкласти частинку своєї душі в будівництво цього Храму.

І тоді багато людей зможуть, проїжджаючи по Києву, не просто сказати: «Тут була хрещена Русь», а й відвідати це місце, хто захоче – зможе зануритися в Дніпро, а хто не хрещений – хреститися. Цей православний обряд може бути здійснений у повній відповідності з тим, як це відбувалося 1025 років тому. Є ще ряд проектів, які будуть ініційовані нашою організацією.

Один із таких проектів, достатньо серйозних – поки його не анонсуємо – створення якоїсь освітньої лінійки установ в Києві. Це буде дитячий садок, школа та університет. Є ідея відродження університету, який колись був у місті Києві – на честь святого князя Володимира.

А зараз ми ініціюємо конкурс дитячого малюнка на честь Дня Хрещення Русі. Переможці зможуть влітку відпочити в Криму. Буде ініціатива і для школярів – написання творів. Для студентів ми запропонуємо написати реферат на тему впливу Хрещення Русі на історію нашого народу. Ми постараємося максимально задіяти підростаюче покоління, отримати жвавий інтерес саме серед молодіжної аудиторії.

Член виконкому Національного Олімпійського комітету України, призер Олімпійських ігор Олександр Крикун

У ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСІ БОГ ВЗЯВ ПІД ОПІКУ НАШУ КРАЇНУ І ВЕСЬ НАШ НАРОД

Я і мої друзі завжди з величезною радістю беремо участь у цих заходах з нагоди Хрещення Русі, тому що без духовності, без якоїсь сили, неможливо говорити про жодні рекорди. Я вдячний організації "День Хрещення Русі" – людям, які повернули нам це свято.

Адже ми із величезною радістю святкуємо День Незалежності, День Конституції, але забуваємо, що в День Хрещення Русі Бог взяв під опіку нашу країну і весь наш народ. Я зараз говорю не тільки про народ України, я говорю і про слов`янські народи – Росії та Білорусі.

Ми всі розуміємо, що тільки в здоровому тілі – здоровий дух, як би це банально не звучало. Тому спортсмени своїми перемогами прославляють свій народ, прославляють свою духовність. У нас на олімпійській базі теж є капличка, багато спортсменів ходять до церкви перед поїздкою на змагання: і свічку поставити, і просто подякувати Богові. Тому нам справді було б цікаво, якби всі, хто нас зараз чує, кому небайдужа ця ситуація, запропонували, щоб ми могли провести спортивні змагання широкого масштабу – і в Києві, в сусідніх державах.

Реальна можливість зараз усі ці ініціативи запропонувати, щоб оргкомітет міг подумати, як їх утілити в життя. Тому я вважаю: ми гідно зустрінемо це свято, і не тільки красивими концертами – сильні духом люди поміряються ще й силою.

Генеральний директор студії «Бабич дизайн» групи компаній «Star Media» Валерій Бабич

МИ З ВАМИ ЗАРАЗ В УНІАН. ЗА ПЕРЕКАЗАМИ, КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ХРЕСТИВ СИНІВ СВОЇХ ОТУТ – У ХРЕЩАТОМУ ЯРУ

П`ять років тому, коли Олег запропонував нам узяти участь у створенні фільму про Хрещення Русі – це, звичайно, був для нас несподіваний досвід. Але ми з радістю взялися. До цього у нас було кілька проектів, пов`язаних з історією нашої країни – України, Росії в тому числі. Був великий проект, 500-серійний – історія держави Російської за Карамзіним.

На «Інтері» пройшли кілька проектів, присвячених історії України – «Країна», «Війна» і так далі, такі анімаційні маленькі історії. І звичайно, коли з`явилася можливість зробити «Хрещення Русі», а це така ось квінтесенція взагалі усієї слов`янської історії: і починаючи від Рюрика, і закінчуючи сьогоднішнім днем. Але десь ось вона якось капсулюється загибеллю Бориса і Гліба, синів Володимира, коли держава перейшла на інший моральний рівень. Оця історія сама по собі сама в собі замикається, така от дивна, кінематографічна історія.

І коли виникла пропозиція якось розширити, зробити трохи більше, якимись сучасними засобами, ми із задоволенням за це взялися, маючи вже кінематографічний досвід, крім анімаційного. Вийшов проект «Велика Війна», 18 серій на «Першому каналі». Були проекти, наприклад, «Титанік», «1812», який пройшов на Першому каналі російського телебачення. І зараз наш підрозділ у Москві робить великий восьмисерійний фільм під назвою «Романови» (у наступному році – 400 років дому Романових).

Я думаю, це буде такий теж великий історичний проект. Хрещення Русі абсолютно логічно лягає в нашу історію, і ми хочемо зробити фільм – справжній, хороший, історично-документально-ігровий фільм. Я зараз не готовий говорити про жанр, про те, яким він точно буде. Зараз ми обговорюємо синопсис, в якому вигляді це може бути, які можливості будуть нам надані. Хотілося б зробити дуже сучасну історію, тому що часто все, пов`язане з історією церкви – якесь нудне. Дзвони дзвонять, з хрестами ходять ...
Глядач якось звик до того, що православне – значить нудне.

Це не так. Це – дивовижний пласт драматургії, переживань, особистих відносин, колосальних характерів. Святослав, Володимир, його сини ... Якою силою духу повинні були володіти Борис і Гліб, маючи дружину Володимира і відмовившись йти вбивати брата свого. У кіно цього немає! Я дуже сподіваюся, що нам вдасться створити спільними зусиллями, написати сценарій і можливо, до ювілею, можливо, трошки пізніше ...

Поки важко сказати про терміни. Але хотілося б до літа мати хоча б одну–дві серії фільму для того, щоб людям показати весь спектр переживань історичної картинки і того величезного, колосального досвіду, духовного і політичного, про який Петро Толочко говорив, донести його до наших глядачів: це було, це не казка, це не міф.

Ми з вами зараз сидимо в УНІАН. За переказами, князь Володимир перед хрещенням на Дніпрі, хрестив своїх синів отут – у Хрещатому Яру. Тобто ми з вами зараз сидимо практично в тому місці, де хрестилися сини. На перетині Михайлівської та Хрещатика були ворота, міст, який через яр переходив. І під мостом тік струмок, тоді ще екологічно чистий. Ось воно, це місце, тут, не десь. Може, це символічно допоможе нам стартувати і реалізувати цей чудовий проект, корисний, сучасний.
Церковний він лише в тому сенсі, що тема історії церкви в нашій державі, країні – вона нероздільна, особливо в цей період. Але я не хочу, щоб глядачі, преса, у тому числі, сприймали фільм виключно як «православне кіно». Це має бути цікаве, сучасне кіно з боротьбою, з драмою, з переживаннями, з перемогою духу! І я сподіваюся, що все це складеться так, як ми плануємо.

Член ради Клубу головних редакторів країн СНД, Балтії та Грузії Володимир Скачко

РУСЬКА ЛЮДИНА ПОВИННА ХОДИТИ ДО ЦЕРКВИ НЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗМІНИТИ СВІТ, А ЩОБ ЗМІНИТИСЯ САМІЙ

Наш клуб виник у листопаді минулого року виключно для координації дій не з контенту, а з менеджменту виживання, бо ЗМІ – у всякому разі, на пострадянському просторі, позначеному як СНД, Балтія, Грузія, переживає дуже складні моменти – вони змушені виживати. А виживання викидає в неформат усілякі переживання, моральні пошуки, якісь духовні моменти.

Тому що головне – вижити, головне – отримати прибуток, забезпечити зарплатню. І це оскопляє в духовному сенсі контент ЗМІ, воно стає розважальним і баблодобувальним, а це – за великим рахунком, – не завжди те, що потрібно людині.

Ми, Клуб головних редакторів, спробуємо цю інформацію поширити у всьому світі, який вважає себе православним і християнським, бо всі чудово розуміють, що релігія ніколи не відвертала від воєн, ніколи їм не запобігала. Але віра завжди пом`якшувала душі. Й іноді віра як така дає надію хоча б на порятунок після смерті. А це дуже важливо. Якщо ми введемо хоча б частково заповіді Божі у формат роботи ЗМІ, вже з`явиться ця надія.

Я ось днями повернувся з Вірменії, де буквально друга людина у Вірменській християнській, теж апостольській церкві, нагадала слова Миколи Бердяєва, що руська людина повинна ходити до церкви не для того, щоб змінити світ, а щоб змінитися самій. І ми повинні закликати людину змінитися. І ще він сказав – дуже страшну і дуже хорошу річ: винен не загублений, а той, що загубив. І ми періодично, описуючи політичні ігрища, борючись за рекламу, за гроші, втрачаємо самі.

Й ось таке свято ... Кажуть, мовляв, навіщо, некругла дата ... 26, 27, 28 ,29 років – потрібно святкувати кожен раз, нагадуючи про те, що, за великим рахунком, людину з бездуховного тваринного стану нагору піднімає дух. Можливо, віра. Тому Клуб головних редакторів прагнутиме організувати і зустрічі з церковними ієрархами в Росії, і в Україні, і в Білорусі. Донести їхню точку зору, популяризувати, як вони це бачать і що вони пропонують. Я думаю, що Бог нас якимось чином почує і вирівняє. Не всі ми помремо.

Відповіді на запитання

Вікторія Дегтяр: Олег, ви виступаєте організатором святкувань Дня Хрещення Русі в Україні. Скажіть, хто є організатором у Росії, Білорусі?

Олег Карамазов: В 2008 році ми починали готувати перше святкування, була утворена громадська організація. Досить легко було це робити, тому що в цих країнах є друзі у всіх нас.

За рішенням Блаженнішого митрополита Володимира, предстоятеля Української Православної Церкви, і воно повністю підтримано Патріархом Кирилом, організацією всіх заходів у наступному році в Росії, Україні, Білорусі займатимемося ми і наші представники в цих країнах.

Газета «Коментарі»: Я хотів би уточнити щодо храмового комплексу: де саме він буде і чи отримані вже дозвільні документи на проект?

Олексій Омельяненко: Це буде розміщено у тому місці, де на сьогоднішній день знаходиться пам`ятник «Либідь», там недалеко ... Там уже стоїть храм, він поки дерев`яний, тобто хрест там був закладений митрополитом Володимиром у 2007 році. І на сьогодні збір документів стосовно землевідведення практично готовий. Проект – у передпроектній стадії. Тобто завершальні документи ми плануємо отримати десь до кінця травня, і якраз до дати Хрещення символічно розпочати будівництво цього об`єкта.

Яка територія відведена під будівництво?

Олексій Омельяненко: Сам храм займає близько 300 м, частково об`єкти будуть розміщені під землею ... Тому десь у районі 30– 50 соток. Я зараз вам точно не скажу, але передпроектними розробками саме така територія передбачається.

Арт-директор "Парку Київська Русь" Наталія Петрова: Під Києвом, у селі Копачів, створюється Київський Кремль – місто Володимира у масштабі 1 до 1. Ми вже кілька років проводимо Дні Хрещення Русі. Тому чи доцільно нам об`єднатися? І питання-пропозиція колег: розглянути територію "Парку Київська Русь" для спільного святкування в наступному році.

Олег Карамазов: Познайомилися з вашими партнерами і керівниками. Я впевнений, що ми знайдемо щось спільне і, звичайно ж, у рамках святкування велику кількість заходів будемо проводити, з вашого дозволу, на вашій території.

Як приклад ініціатив: у минулому році до нас звернувся Володимир – він перебуває зараз у цьому залі – і розповів: «Я проїхав від Камчатки до Києва, домовився про те, що 28 липня, у День Хрещення Русі, о 12:00 за місцевим часом почнеться благовіст – дзвін. Наступного року Володимир пропонує провести у п`яти лаврах міжнародний фестиваль духовної дзвонової музики. Я знаю, що і Церква звернула увагу на це, і підтримає. Тому я ще раз хочу сказати, що ми чекаємо на пропозиції, вони справді будуть розглянуті. І я думаю, що програма наступного року буде цікава, яскрава і широка.

Анна Горпинченко, Ярослава Парака, «УНІАН-Релігії».
 

УНІАН в Google News