Чудеса за молитвами Матушки Аліпії
Чудеса за молитвами Матушки Аліпії

Чудеса за молитвами Матушки Аліпії

11:00, 30 листопада 2012
13 хв. 1934

Кожен місяць 30 числа в Голосіївському монастирі вшановують пам`ять черниці Аліпії. У день її пам`яті публікуємо уривки з книги про чудеса за молитвами Стариці.

Минуло багато років з моменту переселення Блаженної Стариці черниці Аліпії в інший світ, але пам`ять про неї не згасає, а навпаки, набирає дедалі більшої сили. Її життя було тісно переплетене з долями багатьох людей.
За традицією, кожен місяць 30 числа відзначається день пам`яті Матушки Аліпії.

Потік людей до Свято-Покровського Голосіївського чоловічого монастиря Києва починається рано вранці і не припиняється до пізнього вечора. Люди несуть матушці живі квіти і щиро вірять, що молитвами Блаженної Стариці до Господа, отримають те, про що просять.

День своєї смерті черниця Аліпія передбачила заздалегідь. 30 жовтня 1988 вона відійшла до Господа і була похована на Лісовому кладовищі міста Києва.

18 травня 2006 р. з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви митрополита Володимира тіло блаженної стариці перепоховали в Голосіївському монастирі, в усипальниці під храмом на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело».

Деякі свідчення чудес, здійснених за молитвами Стариці, були зібрані в книгу «Стяжавшая любовь».

У день пам`яті Блаженної стариці «УНІАН-Релігії» публікує деякі витяги з цієї книги.

Матушка Аліпія: «Послух вище посту і молитви»

Багато що пов`язує мою сім`ю з ім`ям благодатної Стариці черниці Аліпії - я і моя дочка багато років були її духовними дітьми. Зараз дочка є насельницею Свято-Введенського монастиря міста Іваново.
У монастирі мені розповіли один такий цікавий випадок.

У монастирському скиту є дві матушки: одна з них виконує посаду келаря - це послух кухонного плану, звуть її Есфір, а інша матушка Ольга - старша над скитом. Хоч матушка Есфір старше матушки Ольги за віком і вона вже є мантійної монахинею, але матушка Ольга - старша за посадою і начальниця скиту, хоч і не має ще постригу. Якось матушка Ольга дала матушці Есфірі якийсь незначний послух, а вона знехтувала ним і вирішила: «Ну і що - я мантійна і за віком старша».

І сниться матушці Есфірі сон - блаженна Аліпія говорить їй уві сні: «Слухай матушку Ольгу!» Ось так Стариця після своєї смерті приводить до покаяння!

І матушка Есфір в той же ранок пішла до матушки Ольги і попросила в неї вибачення: «Все, Ольго! Буду тебе слухати. Матушка Аліпія уві сні наказала мені слухати тебе!»
(Баркова Катерина Андріївна, м. Київ)

«За вірою все дається»

Тридцять два роки я працюю лікарем на «Швидкій допомозі». Матушку Аліпію знав ще за життя, в той час, коли вона ходила в Деміївський Вознесенський храм.

Два роки тому у мене виникла велика проблема. З`явилася екзема - алергійний дерматит і плюс - псоріаз. Куди я не звертався за медичною допомогою - полегшення не отримував. Лікування давало ефект приглушення, а далі знову виникали рецидиви.

У мене, здавалося, було, безвихідне становище. І я згадав про матушку Аліпію, про те, як вона допомагала людям. Я пішов на кладовище, відстояв подячний молебень, намастився святим маслом від лампади на хресті. Після цього через день протягом тижня гострий процес почав відступати, стихати і я міг мочити руки водою, працювати.

За вірою все дається. Такої тривалої ремісії у мене ніколи не було, значить, як я вважаю, відбулося зцілення. Захворювання більш про себе не нагадує. Молитва Матушки перед Богом дала свої результати, у чому я їй вдячний і низько вклоняюся.
(Максименко Борис Іванович, м. Київ)

«Миттєва допомога»

У Маші, моєї доньки, захворіли лімфатичні вузли. Їй приписали безліч ліків, але замість лікування ми поїхали на Лісове кладовище.

Постояли біля могили Матушки, помолились, діти наші пустували там, гралися, годували голубів, відчували себе вільно. Взявши з собою додому земельки з могилки, приїхали додому.
Всього двічі я приклала до шиї доньки землю блаженної, замотавши навколо хустинкою. Донька поспала, і все пройшло - вузли зникли.

Також відбулося зцілення хронічного гаймориту. Перед сном я прочитала «Отче наш», а в цей час тримала землю Матушки біля носа. Не встигла я прочитати, як закладеність носа зникла, ніч пройшла нормально. Допомога Матушки приходить миттєво. Тепер прокол мені не потрібен, важких загострень хвороби у мене вже не спостерігається.
(Тетяна Темчур, м.Київ)

«Віджени від мене хворобу!»

У мене сталася тяжка недуга - інсульт, наслідки якого ще довго нагадували про себе. В цей час я вирішив сходити до могилки матушки Аліпії, про яку вже знав давно, чув багато розповідей про неї в храмі.

На кладовищі було багато людей, протиснувшись до хреста, я постояв деякий час біля нього і з радістю та надією в серці повернувся додому.
Вночі стався черговий напад - починаючись від голови і проходячи до шиї, мучив нестерпний біль. Немає слів, якими можна було б передати мої відчуття. Здавалося - тіло стискається, і хтось його вириває.

Прокинувшись від дикого болю, я голосно закричав:
«Матушка, віджени від мене цю хворобу! Матушка Аліпія - спаси мене, допоможи мені!»І мені стало легше, легше, легше - і страшна хвороба з тих пір відійшла від мене.
Розповідь про моє зцілення прозвучав на кладовищі біля хреста привселюдно для народу, що зібрався. До Матушки я прийшов, щоб подякувати їй і засвідчити їй свою вдячність.
(Приступа Андрій Миколайович, м.Київ)

«Відповідь на прохання»

У липні 2002 року я обстежувалася у лікаря, і в результаті мені був встановлений діагноз хвороби, яка прогресує етап за етапом і призводить до раку.
Провівши активні курси лікування восени і взимку, позитивного результату не було - хвороба розвивалася далі.

Лікар призначає мені третій курс лікування. Упевненості в тому, що цей третій курс допоможе мені - не було ні у мене, ні у лікаря.
Перший раз на могилі матушки Аліпії я побувала в день її смерті - 30 жовтня 2002 року. До цього мені подарували книгу про Старицю, я прочитала її, і вона дуже сильно подіяла на мене.

Надзвичайне відчуття благодаті відвідало мене на кладовищі. Це почуття особливе, його не можна ні з чим порівняти і передати словами. Спокій, тиша, радість - ось ті скупі слова, які можна застосувати до цього особливого стану. Мене вразило те, що до Матушки можна звернутися в листі-записці, поклавши її за хрестик. Передала і я Матушці свою цидулку. Прохання про одужання невідступно присутнє в кожній записці, зверненій до святої.

Та й подумки я завжди зверталася до Матушки, дивлячись на її фотографію.
У травні, перед початком нового курсу лікування, я знову була на кладовищі. Не забула попросити благословення на початок курсу.
У липні я здала повторні аналізи, і позитивний результат був досягнутий - загрозливої хвороби у мене не було, аналіз був хороший. Дякую тобі, Матушка, за руку допомоги, яку ти подала мені!

(Стопченко Світлана Миколаївна, м.Київ)

«Вранці висипання вже не було...»

Це було восени. Ми поїхали на могилку блаженної Аліпії.
Поставили свічки, помолились, взяли земельку, масло. Я вирішила взяти земельку, розчинила її у воді і цю воду вилила у ванну. Одразу я відчула благодатний стан своєї душі. А незабаром я отримала повне зцілення ноги, на якій тривалий час було висипання, що завдавали мені сильного болю.

Я помазала ногу маслом з лампади блаженної і помолилася так: «Матушка, допоможи мені, зціли мою ногу, бо я не можу ходити, позбавлена церкви». Моя душа наповнилась надзвичайною легкістю і спокоєм і в цьому стані я лягла спати. Вранці висипання на нозі вже не було.

(Ганна Василівна Чуян, с.Кропивна Ніжинського району Чернігівської області)

«Потрібне диво, щоб він не був інвалідом!»

Дмитро проходив службу в армії в Житомирській області. Але потрапив до лікарні, де зробили операцію у відділенні гнійної хірургії. Почався остеомієліт, що протікав у гострій формі. Гнила кістка.

Наступним етапом у ході лікування став київський госпіталь, де Дмитру сказали, що потрібне велике диво, щоб він не був інвалідом. Також додали, що його очікуються сім-вісім операцій. Дмитро і вирішив тоді, що якщо буде інвалідом, то покінчить життя самогубством.

Почувши про це, Галина з донькою попрямували на цвинтар до матушки Аліпії, написавши записочку: «Матушка! Зціліть цього нещасного хлопця! »- І взяла пісочок з могилки.

Провідуючи хворого, вони принесли йому пісочок і сказали: «Дмитрику, ти, будь ласка, не хвилюйся, у тебе була одна операція - вона буде і останньою. Прикладай цей пісочок - він з могили великої чудотвориці черниці Аліпії. Приклади і ходи. Тільки якщо будеш йти на перев`язку - знімай, а коли повернешся в палату - знову прикладай».

Дмитро послухався - все виконував. І віра його врятувала. Операцій більше не робили. Незабаром він одужав, виписався з госпіталю і зараз працює в Києві.

«Відповідь завжди є!»

Я хочу розповісти про свого брата. Він у мене тривалий час був маловірним, невоцерковленим. Для мене це був великий біль.
І ось прийшов день його народження. Я міркувала про те, що ж таке подарувати йому? І я подарувала йому книгу про матушку Аліпію.

Прочитавши книгу, брат висловив бажання поїхати на могилку Стариці. І ось з тих пір він - постійний відвідувач цього святого місця. Його не впізнати - він духовно преобразився, сповідається, причащається, молиться Богу. Книгу про Матінку він дає читати всім своїм знайомим і розповідає багатьом про неї.

Мені здається, що матушці Аліпії сьогодні дана від Бога благодать саме в тому, щоб просвіщати народ вірою, оживляти невіруючі серця. Те, що стільки чудес відбувалося на її могилі, є незаперечним доказом існування Бога.

Один приходить до цього розуміння через низку роздумів про світ, про його устрій, а другий в результаті якихось життєвих потрясінь. Іншому потрібне диво. І Господь дає його через Свою угодницю матушку Аліпію. Можна спостерігати, хто приходить на її могилу. Дуже часто - люди нецерковні, але вони в глибині своєї душі повірили блаженній Стариці, довірились їй, і очікують від неї відповіді. І відповідь завжди є! Яке ж серце, навіть скам`яніле, встоїть перед такою любов`ю!?

(Тамара Федорівна Герасименко, м. Київ)

«Допомога від святиньки»

Під час паломницької поїздки до Києва до могили матушки Аліпії я взяла для себе благословення додому - масла з лампадки.
По приїзді додому я зайнялася звичайними домашніми клопотами – консервуванням огірків. Киплячу воду необхідно було залити в приготовлені банки, проте через необережність велику кількість киплячої води я перекинула собі на руку.

Після розповідей багатьох людей про допомогу матушки Аліпії, я дуже повірила їй, тому в той момент, коли я отримала такий сильний опік, миттєво прийшла думка - помазати святим Матушкіним маслом. Впавши на коліна, я помолилася їй і попросила допомоги. Опік пройшов безслідно в дуже короткий час.

(Тихолад Ніна Костянтинівна, м.Біла Церква)

Матушка Аліпія: «Я з тобою!»

Одного разу ми з друзями стояли біля могилки - кожен виливав свій біль. Уста мовчали, але волала душа. А я стояла зовсім байдужа і думала: «Що толку ходити - скільки прошу, а Матушка мене не чує і на допомогу не приходить». І раптом я відчула потужний потік пахощів - вони розлилися навколо могилки. Матушка втішала мене, як би говорила: «Я з тобою, знаю твій біль, твою скорботу, всі твої проблеми знаю. Потерпи, не сумуй, працюй над своєю душею, борися зі своїми пристрастями».

На душі стало легко і радісно, від могилки не хотілося йти. Тепер, починаючи кожен свій день, я прошу допомоги у Бога і у Матушки, і Господь мене не залишає.

Кожен відкрив для себе свою Матушку, кожен відчуває її по-своєму. Тепер я точно знаю, що сильна її молитва перед Господом. Якщо якесь прохання мені на користь - Матушка молиться за мене, а якщо потрібно потерпіти - Матушка теж не залишає, зміцнює і втішає. І труднощі здаються з нею не такими вже й важкими. Коли мені погано, я подумки звертаюсь до неї, і відчуваю відповідь. І душа за її молитвами відчуває тепло і спокій.

(Ткаченко Олена Миколаївна, м. Київ)

«Відгукнулася на любов нашої родини»

У храмі архангела Михаїла мені порадили звернутися за допомогою до матушки Аліпії на Лісове кладовище.
Ми з чоловіком поїхали до могили блаженної, де нам дуже сподобалося. Ми побули, помолились, полюбили Матушку, яку не полюбити, я думаю, не можна. І Матушка відгукнулася на любов нашої родини до неї.

Господь відвідав мене хворобою, переносити яку було для мене нелегко. Страждаючи найсильнішим остеохондрозом, я відчувала нестерпні болі в шийному відділі хребта, не могла сидіти, голова страшенно боліла. У такому тяжкому стані я поїхала на кладовище до Матушки Аліпії, біля могили якої я вилила свою скорботу Бога.
Повернувшись додому, я викликала до себе дочку на допомогу, оскільки вибилася з сил.

На кілька днів біль посилилися. Через три дні я відчула деяке полегшення, але протягом тижня свої плечі я не відчувала - вони стали ніби чужі. На другий тиждень сталося повне зцілення - симптомів остеохондрозу я надалі не відчувала.

(Козловська Євгенія Тимофіївна, м.Київ)

Підготувала Марія Проскура - для «УНІАН-Релігії».


 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

+
Погоджуюся
Продовжуючи переглядати www.unian.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності