Радісного всім посту! Готуємося до зимового Великодня

Ми очищуємо себе стриманістю, каяттям і молитвою, щоб в чистоті серця, душі та тіла зустріти прихід у світ Сина Божого.

Розпочався Різдвяний піст. Мабуть, чи не найскладніший піст у річному церковному колі, хоча він не такий і суворий, як, наприклад, Великий піст, що передує Великодню. Складність його у тому, що саме на останній тиждень цього посту припадає новорічне свято, до якого ми так звикли і без якого багато хто з нас і не уявляє свого життя.

Річ у тім, що у суспільстві склалося світське уявлення про будь-який піст, яке справді доводить до розпачу не тільки не воцерковлену людину, але навіть тих, хто вважає себе парафіянами. Саме це помилкове уявлення про будні і правила постових днів щоразу піднімає на «світ Божий» не існуючу для Церкви календарну проблему. Оголошують мало чи не вимоги «подивитися» на католиків, які Різдво святкують до календарного Нового року.

Це, вочевидь, і наша провина, що замало ми говоримо про внутрішній зміст постових днів, що за відомим побажанням достойного постового подвигу забуваємо основну примітку: «Радісного вам посту!».

Так, піст – ця аскеза. Це обмеження тілесних і душевних вимог нашого грішного «я», але ж за цими, по суті, дуже скромними і незначними заборонами стоїть не тільки радість майбутнього Свята, але зовнішнє і внутрішнє перетворення.
Вибачите за порівняння, але погляньте, як радіє людина, яка одужала після хвороби. Але ж перед цим лікарі її і лікувальною дієтою допікали, і вкрай неприємні процедури проводили, і навіть болісні операції.

Або інший приклад, для жіночого здоров’я особливо актуальний: боротьба із зайвою вагою. Та у порівнянні з тими заборонами у щоденному меню, що ця боротьба передбачає, наші постові тілесні обмеження просто «дріб`язок». Ось тільки поєднання духовного і тілесного, на жаль, ця боротьба не передбачає…

До будь-якого свята, чи то церковного чи світського, потрібно підготуватися. У православному річному богослужбовому колі Різдво Христове за своєю величчю й урочистістю можна назвати зимовим Великоднем. Відчуття благоговіння перед таємницею Різдва Спасителя у Віфлеємі змушує християнина задуматися про те, як гідно себе підготувати до цього великого свята. У молитовному житті Церкви таємниця втілення прирівнюється до таємниці воскресіння з мертвих, а церковний календар указує межі і значення Різдвяного посту, що близьке за змістом до Великого посту.

Різдвяний піст триває сорок днів (починається він 28 листопада й закінчується уночі проти Різдва 6 січня), і тому називається у Церковному уставі Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Ще цей піст йменують Пилипівським, тому що розпочинається він після 27 листопада - дня пам`яті святого апостола Пилипа (Филиппа).

За цей період спостерігається зростання напруги очікування свята: за п`ять днів до нього, 2 січня, починається п`ятиденне «передсвято» на зразок Страсної седмиці, зі своїми богослужбовими особливостями, а переддень свята, «святвечір», 6 січня, повністю відокремлюється за прикладом Великої п`ятниці.

Цей день у народі називається «святвечір», церковнослов’янською мовою – «сочельник», від слова «сочиво», що значить відварена пшениця, яку споживають цього дня на знак суворого посту перед великим святом.
У наших містах і селах на сочиво кажуть «кутя». Є благочестива традиція носити кутю своїм хресним батькам, бабусям і дідусям.

Становлення Різдвяного посту, як й інших багатоденних постів, сягає перших віків християнства. Уже з четвертого століття свв. Амвросій Медіоланський, Філастрій, блаженний Августин у своїх творах пишуть про Різдвяний піст. У п`ятому столітті на давність Різдвяного посту вказував Лев Великий.

Спершу Різдвяний піст тривав в одних християн сім днів, в інших - трохи більше. На Соборі 1166 року, що відбувся за константинопольського патріарха Луки й візантійського імператора Мануїла, для всіх християн було встановлено тримати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів.
Різдвяний піст освячує останню частину року. Це таємниче відновлення духовного єднання з Богом і приготування до святкування Різдва Христового.

Лев Великий пише: «Дотримання посту відбито чотирма порами року, аби упродовж року ми щоразу відчували, що повсякчас потребуємо очищення, і що при розпорошеності життя завжди треба намагатися нам постом і милостинею винищувати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань».

Під час цього посту ми очищаємо себе утриманням, покаянням і молитвою, аби у чистоті сердечній, душевній і тілесній благоговійно зустріти Сина Божого, Який прийшов у цей світ. Різдвяний піст, окрім звичайних дарунків і жертв, приносить народженому Христу наше чисте серце й бажання слідувати Його вченню.

В Уставі Церкви сказано, від чого слід утримуватися під час постів: «Усі, хто благочестиво постує, повинні суворо дотримуватися уставів про якість їжі, тобто під час посту утримуватися від деяких харчів, не як від нечистих (нехай так не буде), а як від таких, що не личать посту й заборонені Церквою. Харчі, від яких треба утримуватися в піст, суть: м`ясо, сир, масло, молоко, яйця, а іноді й риба, зважаючи на відмінності святих постів».

Згідно з Уставом, у піст заборонено вживати м`ясо. Рибу можна їсти у суботу і неділю, у день Введення Божої Матері в Храм (4 грудня), також по вівторках і четвергах тоді, коли є прославлення святого; а в понеділок, середу і п`ятницю - тільки в тому випадку, якщо на цей день припадає всеношна, наприклад, на престольне свято. Коли ж нема особливого свята, то треба готувати їжу на олії у вівторок і четвер, і без неї в понеділок, середу і п`ятницю. У парафіяльній практиці допускається послаблення посту: риба й вино благословляється в усі дні, крім середи і п`ятниці (до початку передсвята Різдва Христового - 2 січня)

З 2 січня по 6 січня піст посилюється, і в ці дні навіть у суботу й неділю риба не благословляється. Водночас саме на ці дні припадає святкування цивільного Нового року, тож православним християнам слід бути особливо зібраними, аби веселощами, винопиттям і споживанням їжі не порушити суворість посту.
Говіючи тілесно, потрібно нам постувати і духовно. «Постуючи, братіє, тілесно, постуймо й духовно, розв`яжемо всякий союз неправди», - заповідає Церква.

Піст тілесний без посту духовного нічого не приносить для спасіння душі, навіть навпаки, може бути й шкідливим: якщо людина, утримуючись від їжі, починає відчувати власну перевагу. Справжній піст пов`язаний з молитвою, покаянням, з утриманням від пристрастей і пороків, викорінюванням поганих вчинків, прощенням образ, з утриманням від подружнього життя, з виключенням розважальних і видовищних заходів.
Піст не ціль, а засіб - засіб усмирити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви й покаяння піст стає всього лише дієтою.

Помірне споживання пісної їжі й пиття послабляє в людях пристрасні порухи плоті, що збуджувалися рясним і солодким харчуванням тіла; але так, щоб не зовсім розслабити тілесну природу, а навпаки - зробити її легкою, міцною і здатною підкорюватися порухам духу й бадьоро виконувати його вимоги.
Піст - час самоаналізу, можливість подивитися на себе ніби через межі власного «я». Піст - це дивовижний духовний досвід, що дає нам відчуття шляху й мети. І основа покаяння - усвідомлення гріха як такого й щире бажання позбутися його, тобто стати кращим, чистішим, людянішим.

Під час Різдвяного посту й одинадцяти днів святок, що слідують за ним, не відбуваються вінчання.
Не слід забувати, що піст - справа особиста й тільки нам він потрібний. Богу піст не потрібен. Йому потрібна наша духовна й тілесна чистота, без якої з`єднання з Ним неможливе.

Міру посту визначає сама людина. Це далеко не єресь. Є правило, є рекомендації, а є особиста можливість, та й зациклюватися лише на їжі не слід. Піст має бути погоджений зі своїм самопочуттям, як і з лікарем, так і зі священиком.

Добре, звичайно, якщо є духівник, який знає твою міру посту й реально уявляє, що потрібно для твого перетворення, але якщо його нема, то накладати постові зобов’язання на себе слід у тій мірі, в якій ти можеш реально витримати.

Встановивши для себе власний «постовий устав», часто ми з ним не в змозі впоратися. І як результат - взагалі полишаємо говіти.

Не якість їжі є мірою посту, не її калорійність і різноманітність, а вміння утриматися від зайвого й не потрібного. Навчишся в дні посту обмежуватися лише справді потрібним, змусиш себе побороти власні гріховні схильності й пристрасті, тоді для тебе і Різдво Христове стане не тільки святом церковним, але й твоїм особистим торжеством.
Радісного Вам посту!

УНІАН в Google News