"Знімаємо кіно, як хочемо і про кого хочемо. Як Бог на душу покладе" - з приводу думки про фільм "Сирія, війна і віра"

Відгук на коментар Джулак М. Сафван, кореспондента «Аль Джазіра».

Документальний фільм «Сирія: війна і віра» викликав спектр емоцій у Джулака М. Сафвана, кореспондента інформаційної мережі «Аль Джазіра», який звернувся в «УНІАН-Релігії» з проханням ознайомити читачів з його точкою зору на фільм.

У свою чергу, автори матеріалу про зйомки фільму «Сирія: війна і віра» Частина I. Частина II.Частина III не погодилися з аргументами Джулака М. Сафвана. У своєму коментарі, який наданий "УНІАН-Релігії", вони пояснили чому.

"З`їздили хороші люди в палаючу Сирію. З`їздили, подивилися, що як. Ну, і змонтували матеріальчик за підсумками - документальне кіно в стилі «де я був і що я бачив». Фільм дуже спокійний, здоровий і по суті.

Однак фільм подивився кореспондент «Аль-Джазіри». Подивився і «образився». Мовляв, «прикро, що українські мас-медіа дуже однобоко дивляться на сирійську громадянську війну». Щоб не було «однобоко» - потрібно було, на думку Дж.М. Савфана, показати, що у всій заварусі в Сирії винен «правлячий режим», що прості сирійці цей самий «режим» ненавидять і чекають з нетерпінням початку гуманітарних бомбардувань, як в Лівії. Ось тоді була б повна гармонія, і «Аль-Джазіра» була б задоволена. Розберемося з претензіями пана Сафвана предметно.

З найперших абзаців Дж.М. Сафван щосили демонструє відмінне володіння штампами сучасного західного Агітпропу: «гуманітарні цінності», «права людини», «диктатура» і тому подібне. Журналіст Сафван журиться, що українці, мовляв, «понад 70 років жили при диктатурі і, як ніхто, можуть зрозуміти біди сирійців». Як же, як же. «Архіпелаг ГУЛАГ» та інше ...

Далі автор пише з відтінком погрози, мовляв, після перегляду фільму залишилося враження, ніби «занепад, який вразив політику і економіку України, не обійшов стороною і сферу прав і свобод людини». Ну, ви розумієте... Такий витончений наїзд на творців фільму. Якраз у дусі часів згаданої паном Сафваном «диктатури». «З ким ви, майстри культури? Чи не думаєте супротив Генеральної Лінії перти? Впали в лівотроцкістський ухил? А партквиток на стіл покласти не бажаєте?»

Про «нове мислення» і «плюралізм думок» Дж.М. Сафван, по ходу, напевно, не чув. Так ми розповімо, з превеликим задоволенням. У нас, пан Сафван, свобода слова. Яка-ніяка. Автор має право висловити свою особисту точку зору на предмет, не питаючи куратора з ЦРУ.

Для кореспондента Аль-Джазіри це, звичайно, буде шоком, але ось так йдуть у нас справи. Знімаємо кіно, як хочемо, де хочемо і про кого хочемо. Як Бог на душу покладе. Називаємо речі своїми іменами. Бандита і фанатика називаємо бандитом і фанатиком. А не «безкомпромісним борцем за свободу». Законний уряд називаємо законним урядом, а не якимось там «правлячим режимом». Ну і тому подібне. Більш того, так ми маємо намір робити і надалі. А що вам цей стан речей не подобається, так це ваші проблеми. Може, ви взагалі ретроград і ворог свободи слова?

Наступний випад журналіста Сафвана настільки прекрасний, що ми дозволимо собі відтворити його повністю.

Савфан пише, що його «надзвичайно дивує той факт, що «обрані» українські журналісти змогли поїхати до Сирії та вільно і безперешкодно висвітлювати події, що там відбуваються, в той час як більшість авторитетних і таких, що заслуговують на довіру світових ЗМІ - Аль-Джазіра, Reuters, BBC, такої можливості позбавлені і змушені задовольнятися інформацією «з-під поли» і приватними відеозаписами, зробленими на мобільні телефони».

Далі робиться висновок, що автори фільму, ймовірно, працюють на сирійські спецслужби. Тут є кілька питань.

Перше питання: якщо український журналіст працює, до прикладу, у Великобританії - чи означає це, що він неодмінно співпрацює з англійською розвідкою? Друге питання: хто це призначив згадані вами ЗМІ - «авторитетними і такими, що заслуговують на довіру»? Вони самі себе призначили? Зухвало.

«Легко жити тому, хто нахабний, як мавпа» - говорить прислів`я. І чому ж я повинен не довіряти авторам фільму «Сирія. Війна і віра», які особисто побували в Сирії, але довіряти журналістам, які, за їх власним визнанням, задовольняються приватними відеозаписами з мобілок?

Ми на мобілку можемо зняти нашестя інопланетян, прямо не виходячи з квартири. Пане Дж.Сафване, ви будете на основі такого аматорського відео робити репортаж? Ні? А якщо в кінці відео ми попросимо терміново надіслати окупаційний корпус НАТО - для захисту від підлих інопланетян? Тоді зробите?

Отже, спершу Дж.Сафван дорікнув авторам фільму в необ`єктивності, потім залякав, потім звинуватив в упередженості і роботі на «кривавий асадовський режим», потім по-батьківськи розкритикував за похмурість. А потім змінив гнів на милість і поблажливо виклав своє - єдино вірне, зрозуміло - бачення сирійської проблеми.

«У сирійській революції я бачу лише продовження «арабської весни», коли люди в ряді країн рішуче виступили проти тоталітарних режимів. Народ Сирії, відчувши вітер змін, не може більше жити без свободи, без гідності », - пише Дж.М. Сафван.

Шкода, що автор не розповість докладно про країни, в яких «арабська весна» перемогла. Ну, Єгипет там, Лівія та інші держави, що позбавилися від іржавих ланцюгів тоталітаризму. Як там, в Єгипті зі свободою і гідністю? Як там Лівія, наївся лівійський народ революційними змінами? Чому б на живому прикладі Лівії не агітувати сирійців за повалення диктатури і за демократію? Навіщо це сором`язливе «у ряді країн»? Конкретніше треба. Чи, може, Дж.Сафвану революційні зміни в Лівії не подобаються?

Далі автор розчулюється строкатістю опозиційних рядів - там, мовляв, «мусульмани і християни, комуністи і націоналісти, прихильники світського правління і держави, заснованої на нормах релігії; араби, курди, туркмени і представники інших етнічних груп; суніти, шиїти, друзи, алавіти»... Ну, не знаю. Так-то в Сирії ми не були. Але якщо судити про сирійську опозиції за роликам з You-Tube (прогресивний спосіб, рекомендований паном Сафваном. - Авт.), то не зрозуміло, чому всі ці різношерсті опозиціонери постійно кричать «Аллах акбар»? Особливо, коли полонених розстрілюють. Або мобілки з камерами є тільки у ісламістів, а опозиційні Асаду комуністи, націоналісти, християни та інші - розстрілюють полонених без відеозапису?

«Це воістину народна революція, і про її велич говорять стійкість і героїзм сирійського народу, що проявляються, незважаючи на його безпорадність і відсутність фінансової та моральної підтримки з боку», - підсумовує Джулак М. Сафван.

Щодо «моральної підтримки» - подивіться, як висвітлюється війна в Сирії на «Євроньюс», «BBC». А щодо фінансової підтримки - тут ви просто брешете. І щоб зловити вас на брехні - досить вбити в пошуківку словосполучення «держдеп США Сирія опозиція мільйонів доларів». Вбийте і порахуйте, скільки грошей було вкладено в «сирійську опозицію» тільки офіційно. А то недобре виходить: Держдеп старається, перераховує грошики борцям за свободу, а борці ниють, що у них «фінансової підтримки немає». Негарно. Якась чорна невдячність стосовно американського платника податків.

Так, якщо і були у нас якісь сумніви з приводу ситуації в Сирії, то після прочитання думки Джулака М. Сафвана, цих сумнівів не залишилося. Праве діло не захищають за допомогою замовчувань, пересмикувань і нахабної брехні. А значить діло, за яке «вболіває» пан Сафван - неправе.

А фільм «Сирія: війна і віра» - хороший. І лайка з боку Дж.М. Сафвана тому підтвердження. Всім рекомендуємо, подивіться ".

Володимир Шелунцов і Ольга Мамона - для «УНІАН-Релігії»

УНІАН в Google News