«Я не хочу, щоб проливалася кров!»: Про зйомки фільму «Сирія: війна і віра»

11 листопада відбулась прем`єра фільму про життя простих громадян Сирії в умовах бойових дій. Частина I

И гудит взволнованно эфир:
Люди мира, будьте зорче втрое,
Берегите мир, берегите мир…

А.Соболєв. «Бухенвальдський набат»

«Це - не опір, а відкритий терор. Я хочу одного, щоб до мене повернувся зір, взяти знову зброю в руки і повернути світ своїй країні!». Ці слова промовляє, перебуваючи на лікарняному ліжку, 28-річний майор сирійської урядової армії - герой документального телефільму «Сирія: війна і віра».

11 листопада на телеканалі НТН відбулася прем`єра цього фільму, знятого спільно творчою групою телеканалу «Інтер» і Відділом зовнішніх церковних зв`язків Української Православної Церкви. Авторська група - у складі автора і продюсера проекту Юрія Молчанова, продюсера Віктора Фролова, оператора Вадима Ревуна і протоієрея Захарії Керстюка - на початку вересня цього року вирушила у військову Сирію з метою - показати «без купюр» життя простих громадян Сирії в умовах бойових дій.

За час «арабської весни» ми звикли чути, мовляв, «борці за демократію», яких підтримує увесь цивілізований світ, рятують сирійців від режиму диктатора і тирана Башара аль-Асада. Однак у фільмі «Сирія: війна і віра» ви не почуєте цього, ви почуєте зовсім інші слова: «Ви, мас-медіа, покажіть про нас правду, не перебрешіть наші слова ... Ми, весь народ Сирії, незалежно від віри - і мусульмани , і християни - протистоятимемо війні...»

Як зауважив автор Юрій Молчанов, ці слова доводилося чути від кожного сирійця – чи то був держслужбовець, водій, студент, солдат чи торговець, тому не показати це у фільмі було просто неможливо.
«Мені навіть було шкода ефірного часу на те, аби показувати в тисячний раз позицію «вільної армії» Сирії, яка і так звучить на всіх міжнародних каналах, - додав він. - Тому моє завдання було - показати позицію народу, її сьогодні ви ніде не почуєте... ».

Що ж до самої ідеї проекту, то виникла вона у співробітника Відділу зовнішніх церковних зв`язків УПЦ протоієрея Захарії Керстюка понад рік тому, коли він став очевидцем переслідування християн під час так званої «арабської весни» в Лівії. Так виникла ідея зняти документальний фільм про християнофобію в Сирії після приходу до влади радикалів.

За словами священика, він поділився цією ідеєю з ТВ-продюсером Юрієм Молчановим, і в результаті вирішили розповісти не тільки про життя християн, а й про життя традиційних мусульман, які також страждають від радикалів. Тож зйомки фільму стали метою поїздки в Сирію.

Однак до самої поїздки, як зізнався автор проекту, ставлення до військової ситуації в Сирії було таким, як у більшості українців: «повстанці борються за права людини, хтось когось вбиває, але це нас не стосується, це десь далеко, зрештою, це особиста проблема сирійців».

У той же час «арабську весну» ніхто з творчої групи на той момент уже не виправдовував. Усі пам`ятали квітучу Лівію, яка перетворилася на руїну, і де мірило законів відтепер - не Конституція, а автомат Калашникова. З такими думками знімальна група і вирушила у військову Сирію ...

Своїми спостереженнями про становище християн і мусульман в Сирії та цікавинками про зйомки фільму «Сирія: війна і віра» поділився автор та продюсер Юрій МОЛЧАНОВ.

... про Сирію, яку ми побачили

До ситуації в Сирії я ставився скептично, але не заглиблюючись. Мабуть, Башар аль-Асад став мішенню у вирішенні питань транспортування газу і нафти зацікавлених країн у цьому регіоні. Це я розумів. Але це було від мене так далеко ...

Cирія – аеропорт

Отже, почалася всі яскраво і цікаво. Прилітаємо ми в Йорданію прямим рейсом «Київ-Амман». Настрій хороший, далі - летіти в Дамаск. А нам кажуть: «Вибачте, рейсу ніякого не буде». - «Як, не буде? У нас посадочні талони в Києві видано «Амман-Дамаск». - «Вибачте, Дамаск не приймає, там війна, ми туди не літаємо. Ось у вас є «віконечко» - Амман-Дамаск, вибирайте в межах вартості будь-який політ ».

Але нам будь не потрібен, нам потрібно в Дамаск. «Давайте політ через Каїр». - «Добре, але потрібно доплатити», - кажуть. Хоча це - порушення. Звичайно, це все була «відмазка», просто не було пасажирів у Дамаск, крім нас, і гнати літак туди було нерентабельно.

У підсумку і на зворотному шляху Йорданія нам не дала вильоту, хоча у нас були документи, і нічим не пояснила відсутність літака. Знову відгукнулося консульство Сирії - нас довезли до Лівану, передали нашому посольству, а з Бейрута ми вже потрапили до Києва. До речі, зараз ми подаватимемо в суд на Йорданські авіалінії.

Тож в Аммані ми витрачаємо майже всі гроші, залишається по 100 доларів на кишені у кожного на всяк про всяк, зате летимо в Дамаск. Слава Богу, сирійці пішли нам на зустріч - зустріли нас, поселили в найбезпечнішому готелі Дамаску, де живуть оонівці.
Щоправда, за два тижні до нашого прильоту біля цього готелю підірвали цистерну з мазутом. Кіптява так і стояла. А за кілька тижнів після нашого повернення додому, поруч із готелем підірвали Генштаб - вилетіли всі вікна ...

І ось у той момент, коли ми опинилися всередині цього «котла», хоча нас скрізь супроводжували, на наших очах горлянки нікому не перерізали, і навколо, в принципі, все було спокійно, але я зрозумів, що ситуація разюче відрізняється від тієї, яку я спостерігав на світових каналах ...

Аеропорт Дамаска. Розірваний прапор, що уособлює нинішню Сирію

Ці солдатики на вулицях у військовій формі 18 -19 років - хлопчаки зовсім. Їм би за дівчатами бігати, а вони сидять на блокпостах, варять цілий день каву, цілодобово не сплять, нервово реагують на всі автомобілі тому, що в будь-якому з них може бути вибухівка, і підривати будуть тебе. Відчуття постійного прицілу. А ці солдатики зберігали бойовий дух - я зневіри не бачив. Ось, чого не було, - зневіри!

Солдати

Або типова картина: прокидаєшся вранці не від того, що в тебе будильник дзвонить, а від того, що щось вшкварило так, що у тебе затремтіли стіни. Бігом влітаєш у штани і вибігаєш на балкон подивитися, що трапилося. Буквально в кілометрі валить дим, лунають автоматні черги, гримлять великокаліберні ДШК. Йде зачистка території від бойовиків.
А прямісінько під балконом басейн - респектабельна публіка ніжиться на сонці, ліниво потягуючи коктейлі під легкий лаунжоподібний саундтрек. Ніхто не звертає уваги на стрілянину - звикли. Найстрашніше розуміти, що люди звикли до очікування смерті. Одних убивають, інші п`ють каву в кафе, ходять до школи, моляться в храмах і мечетях ...

Басейн

У шпиталі Дамаска, куди ми прийшли познімати солдатів, які отримали поранення під час бойових зіткнень, я був вражений тією мірою патріотизму. Багато ще зовсім молодики, але ступінь їх патріотизму зашкалює! Неможливо не схилити голову і неможливо забути.

Ми вже відзняли хлопців, зібралися йти, і тут нам кажуть, що у шпиталь привезли генерал-лейтенанта урядової армії. Але ми пояснили супроводжуючим, що не будемо знімати генерала, тому що це неетично: самого генерала ось-ось привезли, з пораненнями, і тут ми - зі своїми камерами. Раптом підбігає до нас ординарець: «Пан генерал запрошує вас до себе!».

Сталося так, що того дня під столом у кабінеті генерала, прямо під час засідання, вибухнула вибухівка. Лікарі тільки встигли йому надати першу допомогу, а генерал, дізнавшись, що у шпиталі знімають журналісти з України, покликав нас до себе і почав говорити, навіть не чекаючи запитань.

«Немає розбрату на міжконфесійному рівні, немає «вільної армії»Сирії - є бандформування, що нищать усю державну структуру Сирії. Йде ретельно спланована США, Катаром, Саудівською Аравією, Туреччиною війна! .. », - з такими словами звертається до глядача фільму «Сирія: війна і віра» генерал-лейтенант сирійської армії Омар Абдуллах.

Шпиталь

... Зупинилися ми зняти панораму біля пам`ятника загиблим воїнам, раптом вийшов до нас хлопчисько - років 15-16, що називається, безвусий хлопчина. Виявилося - охоронець. А трохи далі - ще один. Їм би, по-хорошому, у футбол рубатися між дворами, а ці хлопчаки напереваги з автоматами Калашникова охороняють об`єкт. Поки перший підійшов до нас: «Хто ми такі, документи?», інший зняв автомат із запобіжника. Адже зовсім хлопчаки, ще пух над верхньою губою ...

Читайте продовження матеріалу «Я не хочу, щоб проливалася кров!»: про зйомки фільму «Сирія: війна і віра» на УНІАН-Релігії 16.11.2012

Ольга Мамона - для "УНІАН-Релігії"

УНІАН в Google News