День пам'яті 100 тисяч мучеників, котрі зробили крок з мосту в небо

В Грузії 13 листопада тисячі жителів Тбілісі прийдут до Метехського мосту, аби вшанувати пам’ять своїх земляків…

13 листопада Грузинська Церква вшановує пам`ять святих мучеників Тбіліських, закатованих персами і монголами в XIII столітті.

Імена цих героїв невідомі, як невідома і кількість віруючих, які в один день стали святими.

Історики кажуть, що їх було сто тисяч!

Грузинських мучеників за Христа, що затвердили свою віру кров`ю.

Не відреклись від християнства

І Церкви діти, і Христа,

Їх стала кров - моста «убранством»,

Як цвяхи - тяжкого хреста.

Віра Гіоргадзе

Що таке віра? Непорушність переконань, які не потребують доказів? Або потребують? Але яких?

Добре бути віруючим у XXI столітті. Щонеділі поспішати в Храм, чинно хреститися на вулиці перед входом, не боячись бути впізнаним і викликаним до спеціальних органів.

Ще приємно давати поради на спасіння душі невоцерковленим друзям і, усвідомлюючи свою перевагу, щиро дивуватися їхньому невірству.

Адже зовсім недавно, в країні, де переміг атеїзм, бути віруючим було смертельно небезпечно. Ті, хто не злякався - йшов по етапу або підтверджував свою віру кров`ю. Напевно, за молитвами сповідників і новомучеників, ми можемо сьогодні ходити в Храм, не замислюючись про наслідки. Але серед наших дідів і прадідів були і ті, хто паплюжив церкви і стріляв у священиків. І їх було більшість. І хто знає, в нашій генетичній пам`яті тече кров мучеників за віру або її гонителів?

В кожному християнському народі є свої мученики. Історія зберігає їхні імена, і Церква підносить до них молитви.

Район Ісані - колиска Тбілісі. Звідси місто почало будуватися, тут стояв один з палаців цариці Тамари і церква.

Тут Грузія принесла велику жертву Господу - кров 100 тисяч мучеників, що не зрадили Христа.

У 1226-му році Хорезмський шах Джалал-ед-Дін завоював Грузію і увійшов в Тбілісі. Бажаючи навернути грузинський народ у мусульманську віру, він велів зняти купол на Сіонському соборі Успіння Божої Матері і поставити туди свій трон. З храму винесли ікони Христа і Богородиці і поклали на Метехський міст. Всіх жителів міста зігнали до мосту і, обіцяючи свободу, веліли пройти по ньому, осквернити ікони. Жінки з маленькими дітьми, безвусі юнаки, молодята. Вони були переповнені бажанням жити!

І обрали смерть. З молоком матері ввібрали вони не тільки трепетне благоговіння до святині, але віру тверду своїх батьків. І ще, напевно, розуміння того, що слово не повинно розходиться з ділом. Віруєш у Христа, Який помер за тебе - будь готовий померти за Нього, коли проб`є час. Їх час настав раптово на Метехському мосту, який став для більшості дорогою до раю. З останньою молитвою на устах, вони цілували святі образи і обезголовлені падали в Куру.

Були й ті, хто, опустивши очі, плював на ікони. Таких було не багато і не нам судити їх за малодушність.

Міст, на якому були страчені мученики, вже давно зруйнований. Та й сама річка сьогодні піднялася на 9 метрів вище рівня тих років. Але коли часом рівень води падає, стають видні опори старого історичного моста. Нова церква на честь ста тисяч тбіліських мучеників побудована саме на цих опорах.

Майже вісім століть віддаляє нас від цих, так і хочеться сказати, - трагічних подій грузинської історії. Але ні - героїчних, великих, але тільки не трагічних! В один день, втративши сто тисяч своїх кращих синів і дочок, стародавня Іверія придбала сонм святих мучеників! Це їхніми молитвами, немов Фенікс, щоразу відроджується з попелу Тбілісі. І сьогодні тисячі його жителів знову прийдуть до Метехського мосту, щоб вшанувати пам`ять своїх земляків, котрі зробили крок з моста в небо.

Надія Стешенко-Григор`єва - для "УНІАН-Релігії"

УНІАН в Google News