Війна за Київський Єрусалим, або хто поверне нам нашу совість?

Війна за Київський Єрусалим, або хто поверне нам нашу совість?

Над фундаментом храму понад 70 років був сквер... Віряни хочуть відновити церкву, знищену в 30-ті роки XX cт. Мешканці будинку вимагають повернути сквер. ДУМКА.

На місці Свято-Феодорівського храму, що на Лук`янівці, понад 70 років була пустка, себто сквер. Новину про розкопки храму і про плани щодо відновлення я сприйняла з радістю. Коли дізналася, що жила всі ці роки практично на церковному кладовищі, і що цегла, із якої викладено перший поверх – саме зі знищеного храму, вжахнулася мимовільному (несвідомому) святотатству, яке тепер, коли я вже володіла інформацією, ніби перетворювалося на усвідомлюване, а значить – мало не злочинне, і тому ще більше раділа розшукам підземних святинь, і разом із добровільними учасниками розкопок сподівалася на диво…

24 березня громадські організації провели акцію проти будівництва Свято-Феодорівського храму Української Православної Церкви у Києві в сквері «Январский». Протестуючі звинувачували «рейдерів в рясах» в забудові зони відпочинку.

На акцію прийшли до десяти чоловік організаторів, які згуртували навколо себе стільки ж невдоволених мешканців, яким ніде посидіти на лавочках у сквері біля свого будинку.

В якості опонентів зібралося понад сотні віруючих УПЦ. Вони заявили, що звинувачення супротивників будівництва храму не мають підстав - церкву планується відновити на місці фундаменту старого будинку, який було зруйновано більшовиками. ВІДЕО

Свято-Феодорівський храм, XIX ст.

Сквер ніколи не був не те що прикрасою цього перехрестя – вулиць Овруцької та Багговутівської, але практично не використовувався за призначенням: як місце відпочинку чи естетичної насолоди.

Мешкаю в цьому районі з 1985 року, і не пригадую, щоб мешканці будинку, які сьогодні з ненавистю зустрічають ідею відбудови храму, аби вони б перебували у колишньому сквері, не кажучи вже про сприяння його благоустрою, чи то фарбування лавочок, чи то обкопування дерев, чи то висаджування квітів. Натомість тут завжди «відпочивали» п’яниці, наркомани, дрібні злодії: розпивали спиртні напої, порушували громадський спокій і навіть нападали на місцевих жителів, як це одного разу сталося з моїм батьком, просто перед нашими вікнами…

Храм на честь преподобного Феодора Освяченого був побудований в 1871-1874 роках. В 1887-1895 роках були прибудовані прибудови Воскресіння Христового та великомучениці Катерини.

Ця церква була відома своїми точними копіями Гроба Господня в Єрусалимі і печерного храму в Інкермані.

Храм у той час був наповнений святинями. У 1887 році з Києво-Печерської Лаври до церкви Феодора Освяченого перенесли копію ікони, зробленої із стародавнього образу Воскресіння Христового, який знаходився в Єрусалимі. Із Святої Землі у храм привезли частку Животворящого хреста Господня, камінь з печери Гробу Господнього і з печери Богородиці, шматочки каменів від Віфлеємської печери і Маврійського дуба.

На початку 1930-х років храм був закритий і приблизно в 1935 році - знищений разом із цвинтарем. На місці церкви розбили сквер перед житловим будинком по вул. Багговутівській, 4.

Першу Літургію відправлено на Хрещення Господнє, 19 січня 2007 року, храм розміщувався у церковному наметі. Розпочато археологічні розкопки.

Свято-Феодорівський храм, XIX ст.

Якби мені хтось розповів про людей, які нині виступають проти відновлення знищеного в 30-ті роки минулого століття храму (на його історичному місці!), я би навряд чи повірила. Але ж те, що я спостерігаю зараз – свідчить про реальність того, що відбувається.

Про довгий шлях, супроводжуваний сподіваннями і розчаруваннями, про всі етапи розкопок, і про неймовірні знахідки, серед яких – фрагменти розпису стін, мідна оправа старовинного требника, і навіть ікона Божої Матері «Благовіщення», можна докладно прочитати на сайті Свято-Феодорівського храму, на якому можна переглянути і численні фотографії, не лише плану храму (що зберігся серед архівних документів часів його будівництва наприкінці ХІХ ст.), його зовнішнього вигляду (зразка початку ХХ ст.), але і багатьох культурно-просвітніх і навіть доброчинних заходів, що відбулися останніми роками в Церковному будинку з ініціативи настоятеля і парафіян, а також здійснити віртуальну екскурсію храмом і територією розкопок.

Ікона Божої Матері, яку знайдено під час розкопок храму.

Однак, головним здобутком парафії залишається віднайдення майже неушкодженими двох унікальних святинь – підземних храмів, що є точними копіями Кувуклії (печери Гроба Господнього в Єрусалимі) та храму Святого Климента Римського (в Інкермані), а також відновлення молитовного «поля» на цьому святому місці.

Ключ від головних воріт Свято-Феодорівського храму.

Тому теперішні заклики з боку деяких мешканців будинку № 4 по вул. Багговутівській зруйнувати паркан, що огороджує територію розкопок, зрівняти все з землею, чи то заасфальтувати, чи то, ніби-то, повернути мешканцям сквер, аби знову повкопувати на цьому місці лавочки, повисаджувати дерева і квіти, сприймаю як прояв, можливо, неусвідомлюваного, але тим не менше – вандалізму, водночас, припускаю, що їхні дії багато у чому схожі на дитяче бажання заплющивши очі на реальність «зробити всім темно», хоча насправді темно лише в їхньому внутрішньому світі, бо щось таки відбирає в них здатність бачити духовними очима.

Віднайдені святині, одна з яких – Кувуклія, – ніде більше в Україні не зустрічається, святині, дорогі не лише як історична пам’ять, але і як вияв вдячності тим, із чиїми іменами пов’язаний цей район столиці, зокрема, учаснику зведення храму і старості парафії, генералу О.Багговуту, чи генералу Ф.Пишенкову, чия садиба збереглась неподалік скверу ім. І. Котляревського, на вул. Герцена і чий склеп був саме на території нинішніх розкопок, на розі Багговутівської і Овруцької).

У північному притворі святої Елизавети.

А проте я вірю, що спільними зусиллями, разом із настоятелем Свято-Феодорівського храму ієреєм Петром (Семащуком), а також священиком цього ж храму - отцем Володимиром, іншими священнослужителями, які співслужитимуть під час молебну за відновлення святині, з усіма парафіянами, меценатами і доброчинцями, із Божою допомогою, вдасться відстояти право місцевих жителів (як і всіх вірян з-поміж мешканців Києва і паломників) на здійснення гарантованого Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (зафіксованого ст. 3 Розділу 1) права на свободу совісті, права, яке «включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи…»

Адже це справа і нашої совісті, яку ми (кожен із нас!) повинні повернути собі самі.

2 червня 2009 року предстоятель УПЦ митрополит Володимир звершив чин закладки капсули під будівництво відновлюваного храму на честь преп. Феодора Освяченого.

Вікторія Осташ, кандидат філологічних наук, прихожанка Свято-Феодорівського храму – для «УНІАН-Релігі».

Фото: feodor.kiev.uа

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter