Понеділок,
25 вересня 2017
Наші спільноти

Війна за Київський Єрусалим, або хто поверне нам нашу совість?

Над фундаментом храму понад 70 років був сквер... Віряни хочуть відновити церкву, знищену в 30-ті роки XX cт. Мешканці будинку вимагають повернути сквер. ДУМКА.

На місці Свято-Феодорівського храму, що на Лук`янівці, понад 70 років була пустка, себто сквер. Новину про розкопки храму і про плани щодо відновлення я сприйняла з радістю. Коли дізналася, що жила всі ці роки практично на церковному кладовищі, і що цегла, із якої викладено перший поверх – саме зі знищеного храму, вжахнулася мимовільному (несвідомому) святотатству, яке тепер, коли я вже володіла інформацією, ніби перетворювалося на усвідомлюване, а значить – мало не злочинне, і тому ще більше раділа розшукам підземних святинь, і разом із добровільними учасниками розкопок сподівалася на диво…

24 березня громадські організації провели акцію проти будівництва Свято-Феодорівського храму Української Православної Церкви у Києві в сквері «Январский». Протестуючі звинувачували «рейдерів в рясах» в забудові зони відпочинку.

На акцію прийшли до десяти чоловік організаторів, які згуртували навколо себе стільки ж невдоволених мешканців, яким ніде посидіти на лавочках у сквері біля свого будинку.

В якості опонентів зібралося понад сотні віруючих УПЦ. Вони заявили, що звинувачення супротивників будівництва храму не мають підстав - церкву планується відновити на місці фундаменту старого будинку, який було зруйновано більшовиками.  ВІДЕО

Свято-Феодорівський храм, XIX ст.

Сквер ніколи не був не те що прикрасою цього перехрестя – вулиць Овруцької та Багговутівської, але практично не використовувався за призначенням: як місце відпочинку чи естетичної насолоди.

Мешкаю в цьому районі з 1985 року, і не пригадую, щоб мешканці будинку, які сьогодні з ненавистю зустрічають ідею відбудови храму, аби вони б перебували у колишньому сквері, не кажучи вже про сприяння його благоустрою, чи то фарбування лавочок, чи то обкопування дерев, чи то висаджування квітів. Натомість тут завжди «відпочивали» п’яниці, наркомани, дрібні злодії: розпивали спиртні напої, порушували громадський спокій і навіть нападали на місцевих жителів, як це одного разу сталося з моїм батьком, просто перед нашими вікнами…

Храм на честь преподобного Феодора Освяченого був побудований в 1871-1874 роках. В 1887-1895 роках були прибудовані прибудови Воскресіння Христового та великомучениці Катерини.

Ця церква була відома своїми точними копіями Гроба Господня в Єрусалимі і печерного храму в Інкермані.

Храм у той час був наповнений святинями. У 1887 році з Києво-Печерської Лаври до церкви Феодора Освяченого перенесли копію ікони, зробленої із стародавнього образу Воскресіння Христового, який знаходився в Єрусалимі. Із Святої Землі у храм привезли частку Животворящого хреста Господня, камінь з печери Гробу Господнього і з печери Богородиці, шматочки каменів від Віфлеємської печери і Маврійського дуба.

На початку 1930-х років храм був закритий і приблизно в 1935 році - знищений разом із цвинтарем. На місці церкви розбили сквер перед житловим будинком по вул. Багговутівській, 4.

Першу Літургію відправлено на Хрещення Господнє, 19 січня 2007 року, храм розміщувався у церковному наметі. Розпочато археологічні розкопки.

Свято-Феодорівський храм, XIX ст.

Якби мені хтось розповів про людей, які нині виступають проти відновлення знищеного в 30-ті роки минулого століття храму (на його історичному місці!), я би навряд чи повірила. Але ж те, що я спостерігаю зараз – свідчить про реальність того, що відбувається.

Про довгий шлях, супроводжуваний сподіваннями і розчаруваннями, про всі етапи розкопок, і про неймовірні знахідки, серед яких – фрагменти розпису стін, мідна оправа старовинного требника, і навіть ікона Божої Матері «Благовіщення», можна докладно прочитати на сайті Свято-Феодорівського храму, на якому можна переглянути і численні фотографії, не лише плану храму (що зберігся серед архівних документів часів його будівництва наприкінці ХІХ ст.), його зовнішнього вигляду (зразка початку ХХ ст.), але і багатьох культурно-просвітніх і навіть доброчинних заходів, що відбулися останніми роками в Церковному будинку з ініціативи настоятеля і парафіян, а також здійснити віртуальну екскурсію храмом і територією розкопок.

Ікона Божої Матері, яку знайдено під час розкопок храму.

Однак, головним здобутком парафії залишається віднайдення майже неушкодженими двох унікальних святинь – підземних храмів, що є точними копіями Кувуклії (печери Гроба Господнього в Єрусалимі) та храму Святого Климента Римського (в Інкермані), а також відновлення молитовного «поля» на цьому святому місці.

Ключ від головних воріт Свято-Феодорівського храму.

Тому теперішні заклики з боку деяких мешканців будинку № 4 по вул. Багговутівській зруйнувати паркан, що огороджує територію розкопок, зрівняти все з землею, чи то заасфальтувати, чи то, ніби-то, повернути мешканцям сквер, аби знову повкопувати на цьому місці лавочки, повисаджувати дерева і квіти, сприймаю як прояв, можливо, неусвідомлюваного, але тим не менше – вандалізму, водночас, припускаю, що їхні дії багато у чому схожі на дитяче бажання заплющивши очі на реальність «зробити всім темно», хоча насправді темно лише в їхньому внутрішньому світі, бо щось таки відбирає в них здатність бачити духовними очима.

Віднайдені святині, одна з яких – Кувуклія, – ніде більше в Україні не зустрічається, святині, дорогі не лише як історична пам’ять, але і як вияв вдячності тим, із чиїми іменами пов’язаний цей район столиці, зокрема, учаснику зведення храму і старості парафії, генералу О.Багговуту, чи генералу Ф.Пишенкову, чия садиба збереглась неподалік скверу ім. І. Котляревського, на вул. Герцена і чий склеп був саме на території нинішніх розкопок, на розі Багговутівської і Овруцької).

У північному притворі святої Елизавети.

А проте я вірю, що спільними зусиллями, разом із настоятелем Свято-Феодорівського храму ієреєм Петром (Семащуком), а також священиком цього ж храму - отцем Володимиром, іншими священнослужителями, які співслужитимуть під час молебну за відновлення святині, з усіма парафіянами, меценатами і доброчинцями, із Божою допомогою, вдасться відстояти право місцевих жителів (як і всіх вірян з-поміж мешканців Києва і паломників) на здійснення гарантованого Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (зафіксованого ст. 3 Розділу 1) права на свободу совісті, права, яке «включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи…»

Адже це справа і нашої совісті, яку ми (кожен із нас!) повинні повернути собі самі.

2 червня 2009 року предстоятель УПЦ митрополит Володимир звершив чин закладки капсули під будівництво відновлюваного храму на честь преп. Феодора Освяченого.

Вікторія Осташ, кандидат філологічних наук, прихожанка Свято-Феодорівського храму – для «УНІАН-Релігі».

Фото: feodor.kiev.uа

 

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку