Митрополит Павло: Слово «автокефалія» потрібно забути

"Одному Богу відомо, хто в майбутньому буде предстоятелем Церкви... Ми і є єдина Руська церква. Ми нероздільні ..."  

   Митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло вже 18 років є намісником Києво-Печерської Лаври. Сьогодні він допомагає предстоятелю Української Православної Церкви митрополиту Київському і всієї України Володимиру керувати Київською митрополією і є одним з кандидатів на пост керівника Української Православної Церкви.

   Владико, ви призначені помічником Митрополита Володимира в управлінні Київською митрополією, в чому полягають ваші обов`язки?

   Протягом вісімнадцяти років несучи послух намісника святої Лаври, священноархімандритом якої є Блаженніший Митрополит Володимир, я, милістю Божою, маю честь бути найближчим помічником Його Блаженства. Нині на мене покладено послух допомагати йому в управлінні Київською митрополією – надавати керівництво пастирям, освячувати храми, проповідувати вчення Господа нашого Ісуса Христа. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира всі вікарні єпископи Київської митрополії на сьогоднішній день підпорядковані мені. Ми збираємося і разом приймаємо рішення, що стосуються життєдіяльності нашої Церкви.

   Вас називають одним з можливих кандидатів на пост керівника Церкви. Кого б ви самі назвали в числі претендентів?

   Одному Богу відомо, хто в майбутньому буде предстоятелем Церкви. Благодаттю Святого Духа всі архієреї - помазаники Божі, і кожен може бути обраний предстоятелем по досягненні сорокап`ятирічного віку. Я згрішу перед Богом, якщо скажу, що хочу бути предстоятелем. Але, якщо буде на це Божа воля, прийму її зі смиренням, трепетом і вдячністю.

   Духовенство має діаметрально протилежні точки зору на майбутнє Церкви, наприклад, митрополит Черкаський Софроній публічно закликає до автокефалії Української Православної Церкви, а Одеський митрополит Агафангел навпаки - до нерозривної єдності з церквою Руською. Яка ваша позиція?

   Ми і є єдина Руська церква. Ми нероздільні. Наш Патріарх носить титул Патріарха Московського і всієї Русі. Разом з російською і білоруською Церквами ми становимо Руську Православну Церкву.

   На сьогоднішній день слово «автокефалія» потрібно забути. Народ на сході країни його не сприймає. І ті, хто на заході залишилися вірними Руської Православної Церкви - не перейшли в уніати - автокефалію теж не приймуть. Ми знаємо, наскільки народ наляканий захопленнями і погромами храмів, що відбувалися на початку дев`яностих років. Крим, Луганська, Дніпропетровська, Харківська, Сумська області - проти автокефалії. Якщо є окремі особи, які її хочуть, то їм варто прислухатися до більшості. Не можна свої сподівання видавати за бажання інших, потрібно прислухатися до голосу народу і своєї совісті.

   Сьогодні потрібно зберегти статус широкої автономії, який нині має наша Церква. Ми незалежні від Москви, самоврядні, у нас є свій Синод, ми скликаємо Собори, у нас є Предстоятель, якого ми шануємо і любимо. Митрополит Володимир зберіг єдність Церкви і нам треба йти в цьому руслі. Церква покликана рятувати людей, об`єднуючи їх, а не розділяючи: «Єдино стадо і єдиний пастир».

    Великий резонанс викликало виключення з Синоду секретаря Митрополита Володимира архієпископа Олександра Драбинка. Причиною були його автокефалістські погляди?

   Нічого особливого не відбулося, а те, що в деяких засобах масової інформації ця тема викликала широкий резонанс, мене дивує, оскільки ці статті були написані людьми, по всьому видно, невіруючими, які нічого не розуміють у церковному житті, але впевнено міркують про неї і роблять свої висновки. Владику Олександра звільнили із займаних посад, але він, як і раніше, залишився архієпископом. Він і далі служитиме Церкві. Владика Олександр виступає за єдність Руської Православної Церкви. Він розсудлива людина і не є автокефалістом.

   Тут, любі мої, треба пам`ятати, що на все воля Божа. Буде Богу завгодно - буде автокефалія. А якщо немає на це волі Божої, хоч би як ми старалися, нічого не буде. Ні на владиці Олександрі тримається Церква, ні на мене, ні на комусь іншому, а на церковному соборному розумі і благодаті Святого Духа. А представники ЗМІ нехай черпають інформацію з першоджерел і пишуть про те, в чому розбираються, а також частіше ходять до церкви, яка висвітлює і освічує кожну людину.

   Як постійний член Священного Синоду, не могли б розповісти, які зміни до церковного Статуту зараз готуються?

   Не думаю, що в Статуті Української Православної Церкви щось радикально змінюватиметься. Статут приводиться до юридичним норм, яким він повинен відповідати. Ми живемо в Українській державі, реєструємо парафії не в Молдові або в Росії, а в Україні. А те, що сьогодні пишуть про можливе підпорядкуванні Росії, так цього не буде однозначно, це політичні спекуляції і припущення журналістів. У нас не буде жодних злиттів або чвар. Єдність є і буде.

   Чи може предстоятель бути обраним не з числа українських єпископів, а бути делегованим з Москви?

   Не може. А всі домисли і чутки на цю тему є безпідставними.

   Останнім часом нічого не чути про діяльність синодальної комісії з діалогу з Автокефальною церквою і про робочу групу з підготовки діалогу з церквою Київського патріархату. Підготовка до діалогу припинилася? Чому?

   Я одразу заперечу - немає церкви Київського патріархату. Є політична партія, яка має таку назву. Переговори проводилися, але закінчувалися нічим, коли доходило до питання канонічності. Я не бачу сенсу в переговорах з цими людьми. Возз`єднання ніякого не може бути. Тільки приєднання до Церкви чад, що відпали.

   Чи часто буваєте в Москві? Які ваші стосунки з патріархом Кирилом?

   Святіший Патріарх Кирил - великий богослов, він для кожної людини знаходить потрібне слово, співчуває і співпереживає всім. Він дуже любить молодь і намагається виконувати все, про що говорить. Таким личить бути Першосвятителю - лагідним, терплячим, смиренним.

   Як ставитеся до його ідеї «Русского мира»?

   Це ще одна тема, яка роздута політиками і засобами масової інформації. Політичні спекуляції мене найменше цікавлять. Я з цієї причини навіть інтернетом не користуюся. Вважаю, що це сміттєва яма, в якій можна знайти всього 10 грамів золота серед тонн дьогтю та смоли. Моє джерело інформації - це Біблія - свята і повчальна книга.

   Новини дивитесь по телевізору?

   Так, можу подивитися.

   Політичні, шоу-бізнесові?

   Ці теми мене зовсім не цікавлять. Я вже не в тому віці, щоб слухати ті безглузді пісні, які сьогодні співають сучасні «зірки» шоу-бізнесу, і дивитися, як вони себе поводять і в що одягнені...

   Взагалі не слухаєте музику?

   Слухаю класику. Люблю пісні своєї молодості у виконанні Валентини Толкунової, Ганни Герман, Людмили Зикіної, Софії Ротару, Алли Пугачової. Із сучасних виконавців подобається Микола Басков.

   До вас приходять на поклін зірки естради?

   Микола Басков у мене був кілька разів, Філіп Кіркоров, Ані Лорак.

   Кажуть Алла Пугачова має намір вінчатися з Максимом Галкіним у Києво-Печерській лаврі під час великого посту.

   Не вірте чуткам. Коли прийдуть самі - буде видно. Алла Пугачова була в Лаврі кілька разів. Я бачив її побожне ставлення до мощів. Я знаю її душу, про що вона страждає, про що шкодує і чому радіє. Алла Пугачова дуже розумна людина, тому про вінчання в піст я навіть слухати не хочу! Вона дотримується посту.

   А політики у вас сповідаються?

   У мене сповідалися Микола Янович Азаров, Володимир Михайлович Литвин, сповідався покійний Георгій Миколайович Кірпа. Дуже часто на молитву приходить Андрій Петрович Клюєв зі своєю сім`єю.

   Напередодні виборів політики просять про підтримку?

   Люди приходять молитися. Адже вони самі ногами ходять, що їх підтримувати?

Як митрополит Вишгородський і Чорнобильський буваєте на парафіях?

   Двічі служив у храмі в Чорнобилі. Бував і на самій станції до її закриття. У зоні відчуження живе багато людей. Ті, хто там живуть, і є справжні чорнобильці. По суті, Чорнобилем сьогодні стала вся Україна. Усім треба давати пільги.

   Ви вступили в семінарію після служби в армії. У яких військах служили?

   Я служив в Баку у внутрішніх військах, але, ні на охороні футбольних матчів, ні на охороні судових засідань практично не бував. За фахом я кухар-технолог, от і довелося бути на кухні - годувати і армійську братію, і начальство. У той непростий для віруючих час я ніколи не знімав хрестик і, слава Богу, з мене його ніхто не зривав. Коли прийшов з армії, вступив до Московської духовної семінарії. Вступників було 800 чоловік, а місць тільки 100. Я навіть не думав, що вступлю, коли побачив, які рекомендації дають архієреї вступникам: він, мовляв, ангел... і співає, і читає, і по воді ходить, і чудеса творить. А в мене було написано: «Рекомендую вступити. Архієпископ Луцький і Рівненський Даміан». Ось за молитвами нині покійного Владики Даміана я і вступив.

   Після семінарії ви не одразу стали ченцем?

   Ні. Спочатку я був священиком. У той час не дуже-то й брали в монастир, та й взагалі монастирів було мало, тому що радянська влада ще була міцна. Мені потрібно було повертатися додому. Сім`я у нас велика - восьмеро дітей. Мама і тато тоді вже були пенсійного віку. Через те, що я навчався в семінарії, їх з колгоспу вигнали, світло відрізали, з обшуками приходили.

   Переслідували тоді за віру. Ще студентом мене викликали до військкомату. Зустрів мене капітан КДБ, і почав вербувати: «Ми вам радимо чотири рази на місяць приходити до нас і розповідати, що робиться в семінарії. Вам будуть платити за це 200 карбованців». «Добре, - відповідаю. - Тільки отримаю благословення у отця Кирила». А архімандрита Кирила Павлова в КДБ добре знали. Адже він Герой Радянського Союзу. «Будинок Павлова» в Сталінграді пам`ятаєте? Так що до мене запитань більше не було. Після навчання я шість років служив парафіяльним священиком у місті Нововолинську. А потім Блаженніший Митрополит Володимир благословив мене нести послух у Лаврі.

   Сильно змінилася лавра з тих пір?

   Братії тоді було 25 чоловік, а сьогодні - 160. Спочатку у нас не було навіть за що одягнути мощі преподобних, які спочивають у печерах. Богослужіння здійснювали тільки в Трапезному храмі. А сьогодні служимо у всіх храмах Лаври, які ми самі відреставрували. У нас хороший видавничий відділ, друкарня, швейні майстерні. У святкові дні в Лаврі відбувається по вісім Божественних літургій. І люди до нас ідуть з усіх кінців землі.

   Володимир Путін надавав допомогу Лаврі. У чому вона полягала?

   Так, це правда. Він виділив велику суму на роботи з відновлення Успенського собору. Без цих грошей ми б не змогли відродити святиню. І тепер будемо просити Путіна про допомогу, оскільки наші не дуже поспішають допомагати Лаврі. Ми молимося і будемо молитися за Володимира Володимировича, як і за всіх інших меценатів, які допомагали Лаврі в різні часи.

ДОСЬЄ:

   Митрополит Павло (в миру - Петро Дмитрович Лебідь), народився в 1961 р. в Рівненській області. У 1980 р. закінчив Луцький технікум торгівлі. Після служби у внутрішніх військах вступив до Московської духовної семінарії, яку закінчив в 1988 р. У 1989 р. пострижений у чернецтво. У 1994 р. призначений намісником Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. У 1996 році закінчив Київську духовну академію. Сьогодні - митрополит Вишгородський і Чорнобильський, вікарій Київської митрополії, тимчасово керуючий Київською єпархією, голова Синодальної комісії у справах монастирів УПЦ, постійний член Священного Синоду УПЦ, член Міжсоборної присутності Руської Православної Церкви.

Андрій Кислов, Weekly.ua

УНІАН в Google News