Митрополит Софроній: Зовнішній вигляд Кафедрального собору буде змінено

Про плани щодо головного храму УПЦ, про мотиви призначення відповідальним за будівництво... Чи функціонуватиме духовно-просвітницький центр і галерея «Соборна»?

У вівторок, 31 січня, призначений Священним Синодом Української Православної Церкви від 26 січня 2012 року відповідальним за будівництво Кафедрального собору митрополит Черкаський і Канівський Софроній провів нараду у штабі будівництва собору в Києві.

Про плани щодо зовнішнього вигляду головного храму України, про мотиви призначення відповідальним за будівництво та чи функціонуватиме й надалі духовно-просвітницький центр і галерея «Соборна» — читайте у коментарі.

Владико, як мав виглядати Воскресенський кафедральний собор, добре відомо завдяки ескізам. Тепер, коли Ви безпосередньо керуватимете будівництвом, чи можливий варіант, що собор змінить свій зовнішній вигляд?

Те, що весь ансамбль собору буде змінений, – це факт. Зараз у цьому напрямку працюють архітектори.
Бачите, справа в тому, що все, що відбувається в нашому житті, тим більше, в житті України, і вітчизняного храмового будівництва зокрема, розвивалося зважаючи на ті чи інші обставини. Кожний вік мав своє. І це «своє» відображало, як люди сприймали своє життя, як втілювали свої переживання чи то в пісню, чи у вічно живу архітектуру. І мій принциповий підхід — щоб у соборі, який будується в нас, залишилася пам’ять про наш час у якійсь своїй особливості.

До прикладу, Візантія. В архітектурному плані вона дійшла до своєї досконалості, тому що у Візантії спочатку були етруски, потім був Рим, і потім постала Візантія. Усі надбання, що були до неї, вона довела до досконалості, затим зробила величезний стрибок і створила неперевершену красу в архітектурі.
Тепер, можна сказати, вирішується історична доля — як виглядатиме майбутній собор. Мабуть, я ще зараз не скажу, як саме, але ми змінимо сам підхід до того всього ансамблю, який маємо тепер в ескізах.
Це має бути таке, що подих перехоплюватиметься при погляді на нього.

Як Ви сприйняли своє призначення відповідальним за будівництво собору?

Мене не зараз призначено. Ще до початку будівельних робіт, коли ще навіть не було майданчика, я був на тому місці, робив заміри, де повинен собор стояти, вносив свої пропозиції, щоб ансамбль відповідав Либідській вулиці, яка переходить у Велику Васильківську. Тобто, я був там із самого початку та числився просто як консультант.

Синод вирішив так. По-перше, я – монах, і не маю права відмовлятися або проявляти свою волю, тим більше в цьому. По-друге, зараз ведучого архітектора немає, відповідального архітектора немає, і коли з’явиться – невідомо. Тому Синод виявив таке бажання, щоб я очолив будівництво. Не знаю, може мій будівельний досвід і має якесь значення, то які мотиви були у Синоду, я не знаю, скажу одне – я цього не хотів.

Якою буде подальша доля Духовно-просвітницького центру, який зараз знаходиться в галереї «Соборній» в парку будівнитцва собору? Які стануться зміни в житті храму в ім’я Всіх святих?

На даний момент я нічого поки що не можу сказати. Але все, що корисно для нашої Церкви, а просвітництво, безперечно, корисно, я завжди буду підтримувати. Це моя любов до науки, до просвітницької діяльності і моя любов до знання.
Тому я буду підтримувати духовно-просвітницьку діяльність, бо це життя Церкви. Усе, що робиться для користі всієї України в її духовному розвитку, завжди треба підтримувати. Ганьба тому, хто цього не буде робити.

Щодо змін на посадах. Синод призначив мене головою будівництва і настоятелем Усіхсвятського храму — поки будуємося. Тимчасово. Своїх Черкас, де я архієрей, ніколи і нікому не віддав би і не поміняв би навіть на Кафедральний собор у Києві.
Я хотів би, щоб люди не переживали і не думали, що це якась революція в нашій Церкві, якась зміна. Зміни немає ніякої, з моєї точки зору, просто це таке на даний період життя у нашій Церкві. Іншого немає. Коли той, хто керує, з якихось причин не може виконувати свої функції, то Церква не повинна застигнути і завмерти. Церква живе.

А всі подумали, що коли Блаженнішого немає поруч, то це все – революція. Особисто я не бачу нічого страшного в цьому. Будь-які зміни визначає і вносить Собор, якщо це буде потрібно. А Синод нічого не вирішує – зняти Блаженнішого чи ні, замінити його чи ні. Тим більше, в Церкві є канони. І Блаженніший обирався і затверджувався нашим Собором єпископів до смерті. Він навіть сам не має права зробити отвод, тому що це постанова соборна.
Тож дай Бог, що Блаженніший піднявся і показав нам радість — уже навіть Великим постом, і люди заспокоїлися.

Підготувала Юлія Комінко, "Православіє в Україні"

На фото - відомий раніш макет Кафедрального собору, майстерня В.Ісака.
 

УНІАН в Google News