Протоієрей Андрій Ткачов: Запорука нормального майбутнього - навернення до розуму хоча б однієї людини

«Зважаючи на те що ми читаємо, нас відспівувати пора» ... «Багатії не дерев`яні, їх мама груддю годувала»... «Потрібно знижувати градус ненависті стосовно можновладців»...

Що таке «краще життя», і навіщо за нього боротися? Чому важливо читати якісну літературу? Про справжні цінності, про те, чому не треба заздрити багатим і ненавидіти можновладців, і про те, що буде, якщо врятувати хоча б одну людину, розповів УНІАН відомий телеведучий, письменник - протоієрей Андрій Ткачов.

«ІСТИНА ЗАВЖДИ КОГОСЬ ОБРАЖАЄ»
Час такий, що найбанальніші речі звучать як одкровення: назви біле білим, і ти станеш пророком. Скажу жахливу новину для великої кількості людей: людина постійний споживач текстів, не залежно від того, читає вона що-небудь чи ні. В основі будь-якого фільму - текст. Перегляд фільму - теж споживання тексту. Ми чуємо тексти політичного змісту, рекламного характеру та інші ... Ми занурені в тексти, при тому, що ми розучилися з ними працювати: мало читаємо, мало думаємо, аналізуємо.
Потрібно створювати якомога більше хороших текстів, щоб замінювати ті «свинячі рожці», якими харчується більшість населення - на нормальну їжу. Людина, яка пішла від Бога «в країну далеко» і відчула себе голодуючою, поневіряється - блудний син із відомої притчі. Вона приліпилася до громадянина країни, далекої від Бога, пасла свиней, і голод її був такий, що вона була готова сьорбати зі свинячого корита, не завжди тільки це їй давали.
Я без жодного бажання когось образити скажу ... істина - вона завжди когось ображає. Якщо ти сказав щось, і це нікого не образило, значить, ти нічого не сказав. Як тільки ти скажеш правдиво - ти одразу когось обрадуєш, когось скривдиш.

Відтак, велика кількість людей сьогодні, не залежно від того, у що вони вдягнені, в яких квартирах живуть і якими володіють дипломами, сьорбають свинячу баланду.

І це смерті подібне кошмарне «анти-таїнство», зцілюється поглинанням нормальної їжі: потрібні хороші тексти, хороша музика. Потрібно піднімати розумні теми в розмові і вміти слухати співрозмовника. Потрібно вміти ставити питання, вдивлятися в себе, аналізувати прожите життя, запитувати тих, хто знає про життя більше. Намагатися виправити свої помилки, і не робити нових.

«ЛЮДИНА, ЯКА ДУМАЄ, ЩО ВОНА БАГАТА, НАСПРАВДІ - МІЗЕРНА, СЛІПА, НЕМІЧНА І НАГА»

Треба жити творчо красиво, для цього потрібні культурні продукти. Тому що, давши людям загальну грамотність, і не давши те, чим вона повинна насититися - ця загальна грамотність, тобто, давши лопату, і не сказавши де копати, ми подвійно зробили людину нещасною.

Якщо вона не грамотна, але знає, де лежить істина, то це щаслива людина. Якщо вона грамотна і не приносить користі - це кошмар. Сучасний кошмар цивілізації дає нам, начебто все, але насправді - нічого не дає. Ми маємо нібито все - насправді - нічого не маємо. Це моторошні злидні, про які йдеться в Апокаліпсисі: ти думаєш, що ти багатий, ні в чому не відчуваєш потреби, насправді - ти жалюгідний і сліпий, немічний і нагий.

Сучасна людина, яка думає, що вона багата, насправді - мізерна, сліпа, немічна і нага. Відкрити їй очі на цей свій не зовсім хороший стан повинна Церква та інформаційна робота Церкви.

Найголовніша боротьба - у сфері ідей і думок. Якщо суспільство хворе в головах, то ніяка законотворчість, ніякі соціальні перевороти і спроби зовнішнього виправлення не спрацюють. Якщо в розрахункових роботах з виробництва моста інженери допустили помилку - ні бетоном, ні залізобетоном, ні додатковими конструкціями міст не зміцниш - він впаде, тому що є хибними розрахунки. Маленькі літерки, маленькі циферки, які очкасті інженеришки пишуть у своїх тезах у наукових інститутах - якщо там помилочка, потім ніхто це не виправить.

«ЯКЩО МИ ПОМИЛИМОСЯ В ДУМЦІ, ПРОПАДЕМО»

Життя таке, що якщо ми помилимося в думках, ми пропадемо. І треба виправляти людину саме в сфері думок. І, звичайно ж, не гарматами і не бутербродами. А думками!

Коли імператор Павло був маленьким, і його мати - Катерина розповіла йому, що у Франції починається революція, яка має на меті повалення монархії. Він каже: «Ух, я гарматами б їх!». Імператриця Катерина йому: «Отакий ти дурень, у них хвороба в голові». Не потрібно з думками гарматами воювати!

Дай нам багато їжі і багато грошей - і ми залишимося хворими і посилимо свої хвороби. Хворому не можна мати багато хорошого товару. Дайте нам найкращі закони - ми зіпсуємо їх своєю поведінкою, тому що якщо хвороба в голові, зовнішні зміни людини не зцілюють.

«ЗАПОРУКА НОРМАЛЬНОГО МАЙБУТНЬОГО - НАВЕРНЕННЯ ДО РОЗУМУ ХОЧА Б ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ»

Думки потрібно зцілювати думками. Це і є та точка опори, про яку мріяв Архімед, щоб перевернути світ. Наше завдання-мінімум - перевернути світ, в хорошому сенсі слова. Світ на голові стоїть, на вухах ходить, потрібно повернути його на місце. Не все населення Землі, не всю земну кулю - а хоча б однієї людини. Тому що одна людина, що стала з голови на ноги - це зцілений врятований Всесвіт. Це запорука нормального життя, хоча б для когось, на майбутнє.

Запорука нормального майбутнього - це навернення до розуму хоча б однієї людини. Примирення хоча б одного подружжя, що посварилося. Утримання від аборту хоча б однієї вагітної жінки. Забивання паль на тверду основу, постановка твердої основи хоча б невеликого соціуму, хоча б одного приходу. Хоча б маленького числа людей. Тобто, витирання однієї сльози - це справа вселенського масштабу.

Звичайно, хочеться, щоб до справи були залучені люди зі співчуттям, які вміють думати або хочуть навчитися думати, у яких не дерев`яне серце.

«НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШІ СЕРЦЯ - ВОВНЯНІ»

У людей різні серця: є кам`яні, залізні, дерев`яні ... Найнебезпечніші серця - це вовняні. Тому що, якщо об камінь вдарити каменем - воно тобі віддасть хоча б звук. А вовняне серце поглине удар і навіть звуку не дасть. Воно абсолютно байдуже, зациклене на собі коханому, і думки тільки про споживчий кошик - це різновид всенародної погибелі. Тобто, виходячи з того, про що ми говоримо, і що читаємо - ми вже мертві, нас відспівувати пора.

Залишається сподіватися на відродження: Бог наш вміє воскресати з мертвих, і вміє нас воскрешати. Жалюгідні спроби змінити життя на краще - це не гігантські повороти річок і зміщення гір - це жалюгідні спроби. Але ці жалюгідні спроби уважно спостерігаються з небес Христом, і він дає нам силу, при всій нашій слабкості, робити маленькі добрі справи.
«Ми не чарівники, ми тільки вчимося», але любов допомагає нам робити справжні чудеса.

«ПОТРІБНО ЗНИЖУВАТИ ГРАДУС НЕНАВИСТІ ЩОДО МОЖНОВЛАДЦІВ»

... Я не вважаю людей, які перебувають при владі, більш грішними за людей, які перебувають поза владою. Я схильний думати, що ми грішні однаково, але по-різному реалізуємо свої гріховні задатки, в силу становища і доступу до ресурсів. Я не думаю, що ми з вами станемо кращими, від’ївши за два роки боки у Верховній Раді. Ми ризикуємо стати такими ж до непомітності, а може бути і гірше. Тому влада - це остання спокуса людини. Найстрашніше води і вогню існують мідні труби ... «До нас приїхав, до нас приїхав ...».

Ось потрапити у владу і не зіпсуватися - це спокуса грандіозна. Але більшість - звичайні люди. Градус ненависті до можновладців потрібно знижувати, виходячи з того, що вони такі ж люди, як і ми.

У кожному разі, потрібно молитися про владу та воїнство. Церква вчить нас цьому. Ми розуміємо, що найгірша влада - краще самого хорошого хаосу. Ось коли раптом зупиняться поїзди і люди будуть з`їдати один одного на вулиці, вбивати підручними засобами через політичні мотиви, коли реалізується сон розкольників, фантасмагорія... Коли атоми гріха увійдуть до кожної людини і зійдуть з розуму всі ... Коли селянин перестане орати, а лікар не буде лікувати, коли швидка не приїде на виклик, і коли подачу газу і тепла припинять... Коли люди збісяться по-справжньому, і коли ніякий міліціонер не прибіжить на крик... Тоді світ зануриться в хаос. Тоді люди зрозуміють, що найгірша влада все-таки краще хаосу.

Не потрібно кликати лихо, поки воно тихо. Не потрібно закликати людей на барикади і до сокир. Не треба роздмухувати цю пожежу ненависті в людських душах до можновладців. Адже пожежа ненависті - вона складається зі справедливої образи, а багато в чому складається із заздрості і тваринної злості. Я був би обережний у цьому питанні, і не вважав би владу головним винуватцем наших бід.

Ось, приміром, ти приходиш до лікаря, який приймає до другої, а приходиш в 14.02, а дитина з опухлим горлом ковтати не може. А вона перед тобою закриває двері і каже: «Вибачте, почитайте оголошення. До побачення ». То я от не знаю, хто грішні, депутат або дитячий лікар. Коли люди роблять тут, в побуті, не піднімаючи носа зі свого робочого місця, дрібні шахрайства - ви думаєте, вони не будуть робити великих шахрайств, коли потраплять у вищі сфери?! Будуть! Просто один краде черешні на базарі, а другий - вагони вугілля. А злодійство - воно злодійством і залишається.

Ми хворі всі, і влада не більше, ніж народ. Тому пророк Єремія казав: коли захочеш викривати - помовчи краще. Не викривай іншого. Тому що, коли прийде покарання, покарані будуть усі однаково. І бідний з багатим разом. Потрібно жити і виправляти своє життя, щоб не бути всім разом покараними. Тому що ми справді досягли якихось граней, за якими може бути колапс: соціальний, політичний, громадянський, демографічний, екологічний... Але винні в цьому всі разом, а не тільки влада. Я в цьому впевнений.

«ВИ ЗНАЄТЕ, АДЖЕ БАГАТІЇ ТЕЖ НЕ ДЕРЕВ`ЯНІ, ЇХ МАМА ГРУДДЮ ГОДУВАЛА»

... Ми живемо в країні, в якій не залишилося авторитетів. Якщо раніше, ми знали ... Хто такий лікар? Це людина, що допомагає людям. Офіцер - людина, що захищає людей. Космонавт - герой, який здійснює освоєння космосу. Шахтар - людина, яка обігріває наше житло.

Тепер ми скажемо, що сьогодні думаємо. Шахтар - нещасна людина, що отримує копійки, яка б поїхала з Донбасу, якби могла, але нікуди. Хто такий вчитель? Це лох, який недовчився на бізнесмена. Хто такий міліціонер? Це такий же злочинець, який краде за допомогою прикриття законів. А хто такий космонавт? Це дурень, який ризикує життям, заради помилкового романтизму.

У нас немає ідеалів. У нас кіно - тільки про ментів та бандитів. У нас немає жодного ідеального зрізу суспільства. Хто такі попи? Так, бізнесмени, тільки в рясах. А що править світом? Та гроші, звичайно ж!

Але при такому світогляді - це передсмертні конвульсії вмираючого народу, насправді. І як батько скаже синові: «Не смій хамити мені, я твій батько!» Якщо тут же, за обідом, скаже: «Ну і владу нам Бог дав, на вила б їх підняти!». Це гарячий сніг, протиріччя логічне в поведінці батька.

Якщо ти не маєш поваги ні до кого: ні до влади, ні до духовенства, на чому ти будеш засновувати моральне виховання, якщо вертикальної координати нема?! Необхідно відновити цю вертикаль, нагадати людині, що добре, що погано.
Ви знаєте, адже багатії теж не дерев`яні, їх мама груддю годувала, вони теж про щось плачуть. У них теж совість є. І коли у них хворіють діти, теж нервово курять. А коли до них приходять тільки за подачками, і ставляться до них, як до донорів, вони теж мають образу на нас. Багатії і можновладці - теж об`єкт нашої місії. Якщо ми можемо вилаяти жебрака, щоб не пропивав гроші, то можемо і багатому ім`ям Христовим сказати щось важливе.
Над усіма служиться один чин відспівування. Тому, відсутність моральних орієнтирів у суспільстві - це передсмертні конвульсії бідного суспільства. Ми в ньому живемо.

Записала Анна Горпинченко, УНІАН

УНІАН в Google News