Олександр Невський – покровитель воїнів

Олександр Невський – покровитель воїнів

Є у людей небесні молитвеники, до яких вони найчастіше звертаються. Одним з найулюбленіших у нашому народі є Олександр Невський. Пам`ять святого Олександра Церква святкує 23 листопада (за н.с. - 6 грудня).

Є у людей небесні молитвеники, до яких вони найчастіше звертаються. Одним з найулюбленіших у нашому народі є Олександр Невський, який за свого земного життя чимало зусиль поклав у державотворення Київської Русі, захист її від ворогів, про що знає більшість наших співвітчизників, а також на укріплення та поширення православної віри, про що замовчувалось у підручниках з історії.

Пам`ять святого Олександра Церква святкує 23 листопада (за н.с. - 6 грудня). А 6 грудня в Україні - День Збройних сил, тому можна з упевненістю вважати, що святий Олександр Невський є покровителем наших воїнів.


Не у силі Бог, а в правді

Князь Олександр Невський народився 30 травня 1220 року. На відміну від сьогоднішньої молоді, котра не бажає служити в армії (тобто захищати Батьківщину), Олександр з дитинства супроводжував у військових походах батька - князя Ярослава, 15-літнім отроком брав участь у битві на річці Емайиги (у теперішній Естонії), а в 16 років, коли Ярослав виїхав до Києва, став самостійно княжити у Новгороді.

Наприкінці 30-х років XIII століття для Русі настали важкі часи: зі сходу йшли монгольські орди, з заходу насувалися хрестоносці.

Першими, скориставшись руйнівним нашестям Батия, на Русь пішли шведи. «Король римської віри з Північної землі» зібрав у 1240 р. велике військо та під командуванням Біргера відрядив на безлічі кораблів до Неви. Гордий швед прислав до Олександра гінців: «Якщо можеш, чини опір - я вже тут і полоню твою землю».

Але 19-річний Олександр не злякався. Він довго молився і, вийшовши з храму, укріпив свою дружину: «Не в силе Бог, а в правде. Иные - с оружием, иные - на конях, а мы Имя Господа Бога нашего призовем! Они поколебались и пали, мы же восстали и тверды были». З малою дружиною, сподіваючись на Святу Трійцю, князь поспішив на ворогів «і перебив їх незліченну множину». Ангел Божий допомагав православному воїнству: вранці на іншому березі Іжори, куди не могли пройти воїни Олександра, знайдено було безліч перебитих шведів.

Небезпечним супротивником були й німецькі рицарі. Вони жадали «підпорядкувати собі весь слов`янський народ», але 5 квітня 1242 року на льоду Чудського озера Олександр дав рішучий опір католицькому тевтонському ордену, і ратним подвигом слов`ян, з допомогою Божою, хрестоносці були розгромлені.

Цими битвами святий Олександр увійшов до історії. Тактика їх ведення стала взірцем військової науки. Про них детально вивчалося у радянській школі, описувалося у «Книзі майбутніх командирів» та знято чудовий фільм «Олександр Невський».


Полководець і дипломат

Найчастіше з Олександром Невським асоціюються лише видатні битви. Але він був не тільки талановитим полководцем, але й чудовим дипломатом. Захистивши Русь із заходу, настав час захистити її зі сходу. Союз із Золотою Ордою мав запобігти новому розгрому Русі.

Син хана Батия Сартак, який завідував в Орді руськими справами, прийнявши Християнство, став другом князя Олександра. Обіцяючи свою підтримку, Олександр дав можливість Батию виступити проти Монголії, стати головною силою у Великому степу, а на престол у Монголії звести вождя татар-християн хана Мункє. В результаті цієї мудрої політики Олександр повністю убезпечив східні рубежі своєї держави.

Не всі князі володіли прозорливістю святого Олександра. Багато з них у боротьбі з татарським ярмом сподівалися на допомогу Європи. Але Олександр добре знав долю Константинополя, захопленого та розгромленого у 1204 році хрестоносцями. І власний досвід учив його не довіряти Заходу. Данило Галицький за союз з Папою Римським, який нічого йому не давав, заплатив зрадою Православія - унією з Римом. Святий Олександр не бажав цього рідній Церкві. Коли у 1248 році посли Папи з`явилися спокушати і його, він написав у відповідь про вірність Христовій Церкві та вірі Семи Вселенських Соборів: «Сии все добре сведаем, а от вас учения не приемлем». Католицтво було неприйнятне для Русі, унія означала відмову від Православія, відмову від джерела духовного життя, приречення народу на духовну смерть.


Апостольське служіння

На жаль, нам більше відомо про перші перемоги Олександра над шведами та німцями. А про те, що князь зробив великий внесок у проповідь Євангелія і розповсюдження Православія як на заході, так і на сході, нічого не знаємо!

У 1253 році він відбив новий німецький напад, у 1254-му - уклав договір про мирні межі з Норвегією, у 1256-му ходив походом у Фінську землю. Літописець назвав його «темним походом»: руське військо йшло крізь полярну ніч, «непроходными местами, яко не видеть ни дня, ни ночи». У темряву язичників Олександр ніс світло Євангелія і православної культури. Все Помор`я було освячено і освоєно народом Русі.

За князювання Олександра поширювалось Християнство і на схід. У 1261 році стараннями князя і митрополита Кирила була заснована православна єпархія у Сараї - столиці Золотої Орди.

Через рік у багатьох містах були перебиті татарські поборники дані - баскаки. Чекали татарської помсти. Але Олександр знов поїхав в Орду і мудро направив події зовсім в інше русло: через повстання русичів хан Берке припинив посилати данину до Монголії і проголосив Золоту Орду самостійною державою, тим самим зробивши її заслоном для Русі зі сходу.


Пам`ять церковна і світська

Ця дипломатична поїздка Олександра Невського в Сарай була четвертою і останньою. Дорогою з Орди князь занедужав і 14 листопада 1263 р., у Городці, віддав свій дух Господу, завершивши важкий і славний життєвий шлях прийняттям чернечої схими з ім`ям Олексій.

Святе тіло його понесли до Володимира; дев`ять днів тривав шлях, і тіло залишалося нетлінним. 23 листопада, при похованні його у Володимирі, явлено Богом «диво дивно і пам`яті гідно». Коли покладено було тіло святого Олександра в раку, митрополит Кирил хотів розтиснути йому пальці, щоб вкласти духовну грамоту. Святий князь, як живий, сам простягнув руку та взяв грамоту.

Мощі св. Олександра були відкриті через 117 років після його кончини, і слава про чудеса та зцілення, що відбувалися при його гробниці, рознеслася по всій Русі. До лику святих благовірний князь був причислений на Соборі 1547 року, при Іоанні Грозному, а при Петрі Першому його чесні мощі були перенесені до Санкт-Петербурга та покладені у заснованій Олександро-Невській Лаврі.

Пам`ять св. Олександра Невського Церква святкує 23 листопада (за н.с. - 6 грудня) та 30 серпня (12 вересня; перенесення мощей). А 6 грудня в Україні - День Збройних сил, тому можна з упевненістю вважати, що святий Олександр Невський є покровителем наших воїнів.

Слава і честь Олександра вшановуються не лише у Церкві. Незаперечна мужність, сила, відвага, військова майстерність й оперативне мистецтво, його дипломатичний талант знайшли своє віддзеркалення в тому, що однією з найвищих нагород воєначальників став орден Олександра Невського.

Немає сумніву в тому, що людина, яка з вірою і сподіванням на Господа все своє земне життя присвятила зміцненню своєї держави та її народу, зміцненню православної віри та її поширенню, і після свого успіння буде молитвеником перед Богом про нащадків.

Звертаймося по допомогу до святого благовірного князя Олександра Невського з вірою та сподіванням, що його молитва дасть нашому народу мир та спокій, а Збройним силам - можливість ніколи не брати у руки зброї, хіба що для навчання.

Олександр Бодько, "Православіє в Україні" / "Одигітрія"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter