Кирил (Говорун): "Візит Патріарха Кирила сприятиме зміцненню позицій УПЦ"

"Коли в Києві святкували 1020-річчя хрещення Русі, пригадаймо, який ступінь напруження супроводжував ці події. Тоді, під час київських урочистостей, багатьма очікувалось загострення конфлікту, виникнення загроз для всеправославної єдності. Однак, саме тоді розпочалася та розрядка у відносинах між УПЦ та УПЦ КП, про яку зараз говорять".

Напередодні візиту Патріарха Московського Кирила в Україну голова відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви архімандрит Кирил (ГОВОРУН) розмірковує про відносини в трикутнику Константинополь-Київ-Москва.

- Отець Кирил, прокоментуйте, будь ласка, результати недавнього візиту Патріарха Московського Кирила до Вселенського Константинопольського патріархату?

- Цей візит є цілковито успішним. Причому не можна  говорити, що це є успіх тільки Константинополя, або тільки Москви. Я вважаю, що це успіх всього світового Православ’я. Цей візит стосується не лише Константинопольського чи Московського Патріархату –  він стосується всіх помісних православних Церков. І це не через те, що під час зустрічі двох патріархів обговорювалися проблеми окремих помісних Церков, а через те, що добрі, конструктивні відносини між Руською та Константинопольською Церквами є запорукою міжправославної єдності.

Ми можемо пригадати події річної давнини, коли в Києві святкувалося 1020-річчя хрещення Русі, і до столиці України прибули предстоятелі помісних Церков, зокрема Патріарх Московський Алексій ІІ і Патріарх Константинопольський Варфоломій І. Пригадаймо, який ступінь напруження супроводжував ці події. Однак, саме тоді в Києві розпочалася та розрядка у відносинах між двома Патріархатами, про яку зараз говорять. Тоді, під час київських урочистостей, багатьма очікувалось загострення конфлікту між двома Церквами, виникнення загроз для всеправославної єдності. Проте з Божої ласки все відбулося зовсім по-іншому, а саме розпочалася та співпраця, те порозуміння, прояв якого з усією очевидністю ми бачимо нині – під час візиту Патріарха Кирила до Стамбула.

- Ви нагадали, що запорукою нинішнього порозуміння між двома Патріархами була спільна участь двох предстоятелів у святкуванні 1020-річчя хрещення Русі. Як, на Вашу думку, майбутній візит Патріарха Кирила до Києва  вплине на відносини в трикутнику Константинополь-Київ-Москва?

- Має символічне значення те, що два візити патріарха Кирила – в Константинополь і в Київ – настільки наближені в часі. Адже, за висловом Патріарха Кирила, для Руської Православної Церкви «Київ – це другий Константинопололь». То ж, мабуть, є певна символічна послідовність у тому, що спочатку патріарх Кирил  приїздить до першого Константинополя, а потім – до південного Константинополя, яким він вважає Київ.

На мою думку, цей візит сприятиме зміцненню позицій УПЦ  як в українському суспільстві, так і в державі.  А в разі такого зміцнення  ми  отримуємо запоруку подолання розколів, оскільки, маючи слабку Українську Православну Церкву, без її впливової позиції в суспільстві, ми не можемо сподіватися на ефективне вирішення внутрішніх проблем українського православ’я. Адже ці речі безпосередньо скорельовані. Тому  ми ставимо на одну лінію візит Патріарха Кирила до Константинополя, що вже відбувся, та його майбутній візит до Києва. Щиро сподіваюся, що київський візит Предстоятеля РПЦ матиме успішні результати для усього українського православ’я.

-  У ЗМІ з’явилися коментарі, що, мовляв, Василя Червонія, який виступав опонентом візиту Патріарха Кирила до Києва, настигла «кара небесна».

- Мені важко тлумачити промисел Божий. Хочу лише сказати, що конфронтаційність, яку уособлював загиблий Червоній, перешкоджає процесам примирення і об’єднання українського суспільства та української Церкви. Нам для вирішення проблеми розколу треба менше конфронтації, менше протистояння, а більше відкритості одне до одного, готовності до діалогу. Саме таке прагнення, зорієнтованість на примирення підтримуються і Священним Синодом УПЦ, і її Предстоятелем, який неоднарозово  висловлював свою підтримку саме такого вектора розвитку.

- На останніх всеправославних зборах у швейцарському місті Шамбезі було ухвалено рішення стосовно процесів у діаспорі. Передбачається, що на наступних всеправославних зборах обговорюватимуться питання, пов’язані з наданням автокефалії.

- Мушу одразу зазначити, що в разі відсутності консенсусу всієї повноти Православ’я неможливо розв’язати це складне питання. Нещодавно у Свято-Володимирській семінарії (Нью-Йорк) проходила міжнародна конференція з питань майбутнього Церкви та Православ’я. Серед переліку питань, що обговорювалися під час цього заходу, були й ті, що стосувалися надання автокефалії. Учасники дискусії дійшли згоди в тому, що поняття автокефалії необхідно очистити, надати йому нового, суголосного сучасним реаліям, значення. Оскільки ті процедури, що супроводжували надання та прийняття автокефалії в минулому,  були зумовлені певними суспільно-політичними процесами й  обставинами, які вже не є актуальними. Категорія автокефалії сама по собі є мінливою й рухливою. Процедура надання автокефалії зазнала еволюції протягом століть людської історії. На разі є нові парадигми та тлумачення того, чим є автокефалія.  Попри те, процес надання та здобуття автокефалії багато в чому залежить від погодженості в усій повноті Церкви. Не є винятком і наша епоха.  Нам треба всією повнотою Православ’я переосмислити, переоцінити поняття автокефалії, дати йому нову інтерпретацію, відійти від старих шаблонів і  стереотипів, деміфологізувати це поняття. У своїй доповіді на конференції я наголошував, що автокефалія нині перетворилася на міф, який подеколи справляє деструктивний вплив на Церкву. Тим більш нагальною є проблема деміфологізації цього феномену.  Останній також має бути деполітизовано, щоб автокефалія знову запрацювала як церковний інструмент, освячений багатьма століттями його використання Церквою.

- Чи сприятиме авторитет двох Патріархів-лідерів пошуку консенсусу в питанні  (не)визнання хрещень, звершених священнослужителями Київського патріархату?

- Дискусія з цього питання триває. Відносно недавно в Москві під егідою Синодальної богословської комісії Руської Православної Церкви проходила богословська конференція з питань Таїнств Церкви. Під час дискусій на цій конференції порушувалося питання про визнання Таїнств, що звершуються поза межами канонічної Церкви, зокрема в розколах. Фахівцями, що взяли участь в обговоренні, була висловлена думка, що прийняття вірян із розколів у лоно канонічної Церкви не вимагає обов’язкового перехрещення. Така була загальна оцінка цього проблемного питання.

- Чи може це рішення буде винесене на порядок денний Священного Синоду? Оскільки є офіційні звернення про нагальність цієї проблеми, то чи може бути ухвалено відповідне рішення на рівні єпископату, Синоду?

- Маю сказати, що ситуація залишатиметься непроясненою доти, доки Церква через інструменти соборності не висловить свого бачення цієї проблеми.

 Алла ДМИТРУК, "Релігія в Україні"

УНІАН в Google News