"Івана Купали: у християнської душі зміст свят має бути християнським"

"Івана Купали: у християнської душі зміст свят має бути християнським"

Сьогодні в Україні християнство – це народна віра, віра Київської Русі, Козацької держави, віра наших дідів і прадідів. Існує спокуса перетворити християнство на неоязичництво. Таким воно може стати, коли віруюча людина приділяє увагу виключно зовнішнім обрядам, не намагається пізнати суть церковного свята.

Сьогодні Україна святкує Івана Купала. Про це свято написано у шкільних підручниках. Про це ми сьогодні побачимо по телебаченню та прочитаємо в газетах. Але в Церкві такого свята майже не знають. В Церкві ми святкуємо Різдво Іоанна Хрестителя – Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього.

Іван і Іоанн – це одне і теж ім’я, а купають, як і хрестять, у воді. Тобто Іоанн Хреститель і Іван Купала – це майже синоніми. Але як так співпало, що язичницьке і християнське свято припадають на один день? І чому пам’ятають Купалу і майже не знають Хрестителя?

Старослов’янською «народ» – це «язик». Тобто язичництво – це буквально «народна віра». Коли християнство приходило до народів, які ще не пізнали Христа, то не винищувало природної народної віри, а преображало її. Наповнювало народні звичаї і вірування новим, християнським змістом. Залишало форму і змінювало суть. Так було з Різдвом і колядками, які колись були похвалою Коляді, а сьогодні є народною театрально-поетичною проповіддю Христа.

Так сталося і з Купалою. Церква не заборонила свято, а наповнила його новим змістом. Про це свідчить хоча б те, що немає у язичників ІВАНА Купали, а є свято Купала. Тобто Іван Купала – це просто ім’я Іоанна Хрестителя на давньослов’янський манір.

Але є все ж таки велика різниця між християнством і язичництвом. Язичництво – це сліпа віра, віра без пізнання Бога, магія і поклоніння стихіям Всесвіту замість спасіння та життя вічного. Християнство – це віра в Бога, Який воплотився. Віра в Бога, Який заради спасіння людини приніс самого себе в жертву; віра в Бога, Який був розіп’ятий, помер, але переміг смерть, воскрес з мертвих.

Сьогодні в Україні християнство – це народна віра. Віра Київської Русі, віра Козацької держави, наших дідів і прадідів, наших бабусь і прабабусь, які зберегли її за часів богоборчої радянської влади.

Існує спокуса перетворити християнство на неоязичництво. Таким воно може стати, коли віруюча людина не є просвічена внутрішнім сердечним знанням Христа, а приділяє увагу виключно зовнішнім обрядам та традиціям, не знає і не намагається пізнати суть церковного свята і церковної служби.

У випадку з Іваном Купалою – це втрата християнського змісту свята через багато століть. Це те саме розрізнення Купали і Хрестителя. Для християн немає свята Купали, а є свято Різдва Іоанна Хрестителя, або іншими словами – Різдво Івана Купали. Різдво того останнього найбільшого серед пророків, Предтечі і Хрестителя Господнього. Який сказав, що йому належить умалитися, а Христу зростати. Так і нам належить все менше акцентуватися на зовнішніх формах наших народних свят, а все більше намагатися дійти до змісту події і християнської суті святкування. Як існує тіло і душа, так і наші свята повинні мати форму і зміст. І якщо наша душа – християнська, то і зміст наших свят має бути християнським.

Зі святом Івана Купали Вас, брати і сестри!

Протоієрей Георгій КОВАЛЕНКО, спеціально для УНІАН-Релігії

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter