Жахливі події в Лаврі в лютому 1918-го: богослови з 11 країн розповідають про початок гонінь на Церкву в ХХ столітті

У перше десятиліття від мученицької кончини святителя Володимира у Києві було розстріляно 8 тис. священників. Вивчаючи архівні документи і свідчення очевидців, науковці змогли відновити події у Києво-Печерській лаврі 7 лютого 1918 року.  Подробиці останніх годин життя новомученика Володимира жахають своєю жорстокістю. Про міжнародну конференцію до 100-річчя від початку гонінь на Церкву у ХХ столітті у матеріалі «УНІАН-Релігії».

У Києво-Печерській лаврі 7 лютого відкрилася Міжнародна конференція, присвячена 100-річчю кончини священномученика Володимира (Богоявленського), митрополита Київського і Галицького та 100-річчю богоборчих гонінь на віру. Про відкриття заходу – у матеріалі «УНІАН-Релігії».

Десятки учасників виступили на конференції у Києво-Печерській лаврі із доповідями, що відкривають нові сторінки в історії, які протягом багатьох років приховувала богоборча радянська влада.

Через висвітлення жахливих подій 100-річної давнини духовенство Православної Церкви та міжнародна наукова спільнота зробили крок до відродження пам’яті та шанування новомучеників Православної Церкви.

Із вітальним словом на урочистому заході виступив Предстоятель УПЦ «Епоха гонінь Церкви, але торжества Віри…»

У конференції беруть участь понад 40 науковців з одинадцяти країн світу: України, Білорусії, Польщі, Росії, Молдови, Румунії, Чехії, Сербії, Франції, Великобританії, США та інших країн. Духовенство та науковці з’їхалися до Києво-Печерської лаври, аби представити та розглянути нові відомості на основі архівних джерел про життя і мученицьку смерть київського митрополита Володимира (Богоявленського), а також факти історії гонінь та репресій проти Церкви в СРСР.

Конференція розпочалася Божественною літургією у Трапезному храмі лаври, де перебувають зараз  мощі священномученика Володимира.

Із вітальним словом на урочистому відкритті виступив Предстоятель УПЦ  митрополит Онуфрій. Блаженнійший дав духовні настанови та благословив учасників форуму на плідну працю.

Предстоятель зазначив, що рівно 100 років тому, 7 лютого 1918 року, з вбивства митрополита Володимира в історії Церкви розпочалася нова епоха, яка ознаменувалася богоборчими гоніннями на віру та найжорстокішими репресіями.

«Жодна помісна Церква світу не має такої величезної кількості святих мучеників і сповідників, як має наша Церква. Уся наша свята земля, кожне місто, селище і село, за 70 років тотального богоборства були залиті невинною кров'ю тисяч християнських мучеників, які своїм подвигом засвідчили перед усіма торжество і силу віри Христової. Але, у той же час, це була епоха торжества віри, адже десятки тисяч наших святих новомучеників і сповідників з'явилися переможцями над безбожництвом і богоборством. Це перемога була не зовнішньо фізичною, але - внутрішньо духовною», - сказав митрополит Онуфрій.

Блаженнійший митрополит відзначив глибокий символізм у тому, що саме із Києва, нового Єрусалиму, розпочалася нова сторінка історії гонінь на Православну Церкву.

«У 1918 році Київ, звідки колись вогонь віри був рознесений по всій Русі, став новою купіллю Хрещення. Тільки вже Хрещення не водою, а - кров'ю.

Священномученик Володимир став першим у сонмі святих новомучеників і сповідників Христових ХХ століття, від богоборчої влади убієнних.

Новомученики та сповідники своїм подвигом затвердили віру, і стояли у вірі аж до смерті, що не дозволило воротам пекла здолати Церкву Христову.

Усвідомлення цього зобов'язує усіх нас пам'ятати, шанувати і зберігати передану ними нам святу Православну віру», - зазначив Предстоятель УПЦ, наголосивши, що проведення конференції послужить важливим поштовхом для відродження пам’яті та шанування новомучеників Церкви.

Митрополит Київський та Галицький Володимир був прославлений 1987 року

Прославлений за відданість Церкві і народу

Організаторами конференції виступають Свято-Успенська Києво-Печерська лавра, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник та Міжнародний інститут афонської спадщини.

Намісник святої обителі, у стінах якої відбувається конференція, митрополит Вишгородський та Чорнобильський Павел, вітаючи учасників конференції, відзначив, що радість прославлення святих мучеників цього дня поєднана із великою скорботою за безневинно загиблими християнами.

Владика зазначив, що життя першого архієрея-новомученика тісно пов’язане із Києвом та Києво-Печерською лаврою, біля стін якої трагічно обірвалося життя митрополита Володимира.

«Митрополита Володимира прославили за його глибоку віру, за відданість Церкві, земній Батьківщині і народу. Тому що він не відрікся від Христа, а прийняв мученицьку кончину не злобно, а прославляючи своїх убивць, і просив за них прощення у Бога. «Прости їм, Господи!», - говорив він в свої останні хвилини. Чуючи такі слова люди, що скоювали це злодіяння, хотіли навіть відмовитися від злочину. Але митрополит їм сказав: «На що ви послані – те і робіть». Митрополиту було нанесено до десяти пострілів і уколів штиками у тіло, коли він постраждав за святу Церкву», - розповів намісник Києво-Печерської лаври про події 100-річної давнини.

Митрополит Київський та Галицький Володимир був прославлений 1987 року. Але мощі святого було знайдено пізніше – лише 1992 року у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської лаври.

«Мощі новомученика Володимира були знайдені дивним чином. Коли у храмі розбили підлогу, то знайшли одну нішу, у якій гробниця святителя була перекинута низом догори. І там, серед лахміття, і було знайдено його тіло», - розповів владика Павло.

Намісник святої обителі зазначив, що вшанування новомучеників має велике значення для усіх віруючих Православної Церкви, адже саме святі мученики і праведні віряни зберігають віру для майбутніх поколінь.

«Митрополит Володимир  був вірний своєму народу і своїй земній батьківщині, тому що він завжди був із народом. І в часи мирні, перед революцією, коли ще не була виражена злоба у людей, і після неї, він завжди закликав до покаяння і застерігав підіймати руку на брата. На жаль, диявол не лишається у спокої, він завжди підіймав і підіймає сьогодні свій голос неправди на людей. І нам сьогодні, як ніколи, потрібно дивитися на цих подвижників, брати їх життя за приклад і жити їхнім життям. Тоді у нашій державі і у всьому світі буде мир і Божа благодать», - зазначив митрополит.

Сергій Шумило розповів про архівні дослідження подій лютого 1918 року

Факти, цифри і моторошні подробиці

Конференція, присвячена гонінням на Церкву у ХХ столітті, відкрила багато маловідомих фактів, які роками не прийнято було озвучувати. Так, директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні, дослідник Сергій Шумило розповів, що 5-7 лютого 1918 року у Києві було розстріляно кілька тисяч людей.

«Якраз у ці дні Київ було захоплено більшовицькими військами на чолі з Муравйовим, і у місті було влаштовано страшенні погроми. Буквально, за три дні захоплення міста більшовиками у Києві було розстріляно близько 5 тисяч мешканців. В основному, розстрілювали за класовою ознакою, був наказ розстріляти усіх офіцерів, буржуїв і всіх, хто виступав проти радянської влади. Як свідчать архівні джерела, у день, коли було вбито митрополита Володимира, у Києво-Печерській лаврі червоноармійці зігнали усіх монахів, і хотіли їх розстріляти. Але, як записано у документах, насилу керівництво більшовиків змогло їх зупинити», - розповів Сергій Шумило.

Вивчаючи архівні документи і свідчення очевидців, науковці змогли крок за кроком відновити події у Києво-Печерській лаврі 7 лютого 1918 року.  І подробиці останніх годин життя новомученика Володимира жахають своєю жорстокістю.

«У покої митрополита увірвалися люди, які почали по-хамськи себе поводити, бити і знущатися над ним. Потім митрополиту наказали збиратися, нібито до комендатури. Його вивели за Економічні ворота Лаври і там розстріляли, наглумившись над тілом вбитого після цього. У митрополита Володимира було випущено більше шести куль, після чого його добивали штиками – кололи в тіло, в голову, в очі. Здійснюючи наругу над мертвим тілом, з нього познімали дорогоцінні речі  - панагію, діамантовий хрест, ще й деякий одяг, залишивши лежати просто на вулиці аж до ранку», - розповів Сергій Шумило.

Дослідник зазначив, що про подвиг новомученика Володимира, який у свої останні хвилини благословляв своїх убивць, повинен пам’ятати кожен українець.

«Зараз дуже багато прийнято говорити про національних героїв, і якраз найважливішими героями нашого народу є святі мученики, які постраждали за віру Христову. Постраждали, не вбиваючи інших, а навпаки – проповідуючи мир і любов, за що і були вбиті», - зазначив Сергій Шумило.

На конференції були представлені свідчення про гонимих та репресованих священнослужителів

Десятки тисяч убієнних

Окрім вивчення спадщини і мученицького подвигу митрополита Володимира (Богоявленського), конференція покликана також  узагальнити та систематизувати свідоцтва і джерела з історії гонінь на Православну Церкву і репресій проти православного духовенства у радянський час. Тому гості конференції з різних країн світу представляли у своїх доповідях свідчення про гонимих та репресованих  священнослужителів.

Так, у своїй промові представник Православної Церкви Америки протоієрей Даниїл Андриюк, який зачитав послання митрополита всієї Америки і Канади, архієпископа Вашингтонського Тихона, відзначив кількох священиків, які постраждали від безбожного радянського режиму.

«Першим священиком мучеником сто років тому був отець Іоанн Кочуров, убитий в Царському Селі близько Петрограда в жовтні 1917 року. Отець Іоанн трудився як ревний місіонерський священик у Сполучених Штатах на початку ХХ століття і запам'ятався як будівельник Свято-Троїцького собору в місті Чикаго.

Отець Олександр Хотовицький, який трудився в Сполучених Штатах як будівничий церков і помічник ієрархів, приєднався до сонму святих і мучеників, які загинули у машині смерті в 1930-х роках. Отець Олександр народився в Кременці, на Волині, і тому є одним із прямих ланцюгів Православної Церкви в Америці зі священиками і місіонерами з України», - відзначається у посланні архієпископа Тихона.

Усього, за деякими джерелами, у період десятиліття від мученицької кончини святителя Володимира, було розстріляно лише у Києві 8 тис священників.

Масштаби ж нищення священнослужителів по всій радянській країні обчислюються десятками тисяч священників, імена багатьох з яких вже ніколи не відновити для історії.

Втім, саме завдяки таким заходам, як міжнародна конференція, що відбувається цими днями у Києво-Печерській лаврі, ми можемо дізнатися бодай частину страшної і кривавої історії гоніння Православної Церкви.

Дарина Чугаєвська, "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News