Єпископ Нестор (Тугай) / hram-nikola.kiev.іа

Єпископ Нестор (Тугай): намісник Києво-Печерської лаври епохи антиправославної кампанії

Намісництво владики Нестора в лаврі проходило у роки різкого посилення антиправославної кампанії в державі, закриття монастирів, церков, переслідування віруючих, знесення і підпалу церковних будівель. "УНІАН-Релігії" підготував публікацію про нього.

Єпископ Нестор (Тугай) / hram-nikola.kiev.іа

Єпископ Нестор з дитячих років був духовно пов'язаний із Києво-Печерською лаврою. У цій святій обителі він співав на кліросі і отримував перші послухи. У роки найжорсткіших репресій проти Церкви майбутній єпископ був засуджений до 10 років заслання, повернувшись у Києво-Печерську лавру вже після війни. Намісництво владики випало на роки антиправославної епохи, коли радянська влада бездушно закрила лавру, заборонивши здійснювати у ній богослужіння. Однак до самої своєї кончини єпископ Нестор зберігав чернечу скромність і простоту, чим здобув відданість духовенства і віруючих.

Єпископ Нестор (у миру Микита Арсенович Тугай) народився 3 квітня 1899 року в селі Жуляни Київської губернії. З малих років хлопчик був знайомий з Києво-Печерською обителлю, а з 11 років вже співав на кліросі у лаврі і більше чотирьох років був канонархом.

У 1915 році Микиту закликали в армію, службу в якій він проходив у Києві.

Після більшовицького перевороту він приймає доленосне для себе рішення і у грудні 1917 року надходить до братії Києво-Печерської лаври. Через два роки він закінчив пастирські курси при Михайлівському Золотоверхому монастирі і до 1923 року був півчим лаври.

У 1923 році переведений у Петроград регентом Київського подвір'я, де вже через рік пострижений у чернецтво з ім'ям Нестор і висвячений у сан ієродиякона.

Страшні роки репресій торкнулися і майбутнього єпископа. 16 лютого 1933 року він був заарештований і засуджений до 10 років заслання...

З початком Великої Вітчизняної війни майбутній єпископ служив в армії у авіаконструкторському полку. По закінченні війни, у грудні 1945 року, був знову прийнятий до Києво-Печерської лаври, а через рік митрополитом Київським і Галицьким Іоанном (Соколовим) був висвячений у сан ієромонаха і призначений спершу благочинним, а потім скарбником монастиря.

У період з 1949 по 1953 рік митрополит навчався у Київській духовній семінарії, після закінчення якої був возведений у сан архімандрита. 1 серпня 1953 року архімандрит Нестор був призначений намісником Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, і виконував покладений на нього послух до лютого 1961 року. У грудні 1953 року митрополит прийняв архієрейський сан, ставши єпископом Уманським, вікарієм Київської єпархії.

Єпископ Нестор (Тугай) / fotopaterik.org

Намісництво владики Нестора у лаврі проходило у роки різкого посилення антиправославної кампанії в державі, закриття монастирів, церков, переслідування віруючих, знесення і підпалу церковних будівель. У 1960 році скасували Київську духовну семінарію, було видано постанову про обмеження церковного дзвону, що на ділі означало повну його заборону. У ці роки були порушені кримінальні справи через виявлені майстерні і підприємства, у яких єпархія, а також Києво-Печерський монастир розміщували замовлення на виготовлення хрестиків і церковного начиння.

Антиправославна кампанія призвела до того, що кількість насельників лаври стала різко зменшуватися. У той період ченців позбавляли київської прописки, у результаті чого переводили в монастирі різних областей України. Якщо станом на 1 січня 1958 року у Києво-Печерській Лаврі налічувалося 96 насельників, то у середині 1960 року у монастирі їх залишилося 37, до 15 лютого 1961 року – 11 осіб.

У другій половині 1950-х років були закриті Дальні печери, Хрестовоздвиженський храм, церква всіх преподобних Печерських, яку також називають Теплою, були засипані святі криниці. Для богослужіння монастирю була залишена тільки Аннозачатіївська церква. У 1959 році у монастиря було відібрано 5 з 8 корпусів. До антиправославної кампанії були підключені міські та обласні газети, кіно, радіо та інші засоби агітації.

Зрештою, 15 лютого 1961 року Києво-Печерська лавра була закрита для відвідувачів. Але віруючі постійно приходили на територію лаври, і у великодню ніч 1962 року в районі Дальніх печер було проведено богослужіння.

Перед закриттям монастиря єпископ Нестор висвятив ряд ченців в ієродиякони та ієромонахи, сподіваючись на те, що вони зможуть влаштуватися на парафіях. Після закриття обителі кілька людей виїхало в гірські райони Нового Афона.

Після закриття монастиря в 1961 році владика Нестор переведений на Харківську кафедру, а з 1964 року стає єпископом Чернігівським і Ніжинським.

Владика Нестор з дитячих років отримав виховання і сприйняв початок  чернечого життя під покровом Святої Лаври. Тут, у лаврських стінах, він зріс духовно і до останніх своїх днів зміг зберегти цей молитовний настрій, чернечу скромність і простоту.

Єпископ Нестор здобув відданість духовенства і віруючих і до самої своєї смерті вів велику переписку. Володіючи гарним голосом і слухом, він дуже любив уставні богослужіння з їх натхненними співами. Владика був мудрим керівником з багатим життєвим досвідом. «М'який і чіткий у зверненні, але у той же час і суворий», — таким запам'ятали владику сучасники, так відгукувався про нього протодиякон Олександр Кірєєв.

Єпископ Нестор відійшов до Господа 17 лютого 1969 року у місті Києві. Згідно із заповітом, похований у чернечому вбранні і клобуці на Звіринецькому кладовищі Києва.

"УНІАН-Релігії" з використанням матеріалів офіційного сайту Києво-Печерської Лаври.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter