Понеділок,
21 серпня 2017
Наші спільноти

Стрітення Господнє: історія та традиції свята

Одне із найбільших християнських свят, Стрітення Господнє, Православна Церква святкує 15 лютого. Цього ж дня в Україні відзначають День пам’яті учасників бойових дій на території інших держав.

Протоієрей Сергій Ющик
Протоієрей Сергій Ющик

Одне із найбільших християнських свят, Стрітення Господнє, Православна Церква святкує 15 лютого. Цього ж дня в Україні відзначають День пам’яті учасників бойових дій на території інших держав. Центр інформації Української Православної Церкви спеціально для сайту Факти ICTV підготував матеріал про свята, а також про стрітенські свічки та  колядки.

На питання відповів настоятель столичного Свято-Воскресенського храму пам’яті загиблим та ветеранам Афганістану протоієрей Сергій Ющик.

– 15 лютого Православна Церква відзначає Стрітення Господнє. Які саме події Церква святкує цього дня?

– У цей день звершується спомин великої Євангельської події, яку нам розповідає євангеліст Лука, а саме принесення сорокаденного немовляти Ісуса Христа до Єрусалимського храму за старозавітнім законом пророка Мойсея. Христос прийшов не порушити Закон, але виконати його, даючи Закону правильне розуміння. Він залишався слухняним Закону, який був даний Богом.

– Старозавітній Закон наказував, що кожен новонароджений хлопчик-первенець є власністю Бога в пам’ять про пасхальний вихід іудеїв із єгипетського рабства, оскільки саме десятою єгипетською карою було умертвіння первенців. І тому Господь через Мойсея нагадує усім людям, щоб вони не забували про цю величну старозавітну Пасху, адже кожен новонароджений належить безпосередньо Самому Богу. Батьки на сороковий день після появи дитини зобов’язані були прийти до Єрусалимського храму для того, щоб там принести своєрідну викупну жертву, подякувати Богу за народження малюка та ніби взяти цю дитину на виховання до себе додому як власність Божу.

– Христос згідно з Євангелієм є Первенцем, єдинонародженим від Діви Марії. Тому за Законом Мойсея Діва Марія та Йосип Обручник саме на сороковий день від народження Ісуса Христа приходять із Ним до Єрусалимського храму для принесення такої жертви. Відповідно, Церква згадує виконання Христом цього старозавітного Закону і саме ця подія стала одним із перших явлень Христа народу як Бога та Месії.

– Яка етимологія слова стрітення?

– Слово стрітення означає зустріч. Зустріч відбулась між старцем Симеоном, який був знаний в Єрусалимі як праведний чоловік, який Духом Святим, за словами євангеліста Луки, впізнав у Христі обітованого Месію, взяв його на руки та промовив дивовижні слова: Нині можеш мене відпустити, Владико, по слову Твоєму, тому що побачили очі мої спасіння народу Божого. Апостол Павло пише, що ніколи більший не благословляється меншим, а тут ми бачимо, що благочестивий старець, тримаючи на руках Немовля, каже: Можеш відпустити мене. Тобто просить у Нього дозволу покинути цей світ. Фактично ми бачимо, що це один із перших моментів визнання Ісуса Христа воістину тим обітованим Месією, про Якого говорили всі старозавітні пророки.

– Чи можна стверджувати, що це свято завершує різдвяний цикл?

– Дозволю трішки змінити акцент у питанні, оскільки ці свята є перш за все Богоявленськими. Тому що ми і в Народженні Спасителя, і в Його хрещенні на Йордані прославляємо саме явлення Бога. Народився і явився Він у вертепі, Йому поклонились пастушки, волхви. Явився Він на Йордані, коли Іоанн Хреститель вказав, що це є Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи всього світу. І, звичайно, що свято Стрітення Господнього не тільки історично розповідає про дитячі дні, місяці життя Ісуса Христа, але й розповідає про момент Богоявлення, коли людина прославляє Христа, впізнавши у Ньому обітованого Месію. Відповідно, певним чином ми можемо стверджувати, що справді Стрітення належить до Богоявленсько-різдвяних свят і ним завершуються зазначені події. А далі Православна Церква, залежно від календаря, починає готуватися до Великого Посту та Пасхи.

– Тобто до свята Стрітення і на саме свято можна співати колядки?

Колядка є релігійно-народною псалмою. Чи можна співати релігійно-народні псалми? Звичайно, що можна. Тим паче, що це свято є величним і славним, воно є радісним. Окрім того, ніколи не потрапляє у період Великого посту. Навіть, коли Пасха звершується найраніше – 4 квітня, то Стрітення переноситься на один день назад – на 14 лютого для того, щоб його не відзначати у дні Великого посту.

– У народі говорять, що на Стрітення зустрічаються весна із зимою.

– Важко сказати, що вони зустрічаються саме на Стрітення. Весна із зимою зустрічаються згідно з календарем або температурним режимом. Метеорологи вважають, що весна настає тоді, коли середня добова температура відповідає певній цифрі термометра. Ті, хто складають календар кажуть, що весна із зимою зустрічаються 28 чи 29 лютого.

– Теза, що на Стрітення Господнє зустрічаються весна із зимою є елементом атеїстичної пропаганди ХХ-го століття. Для того, щоб люди забули про Різдво Христове і, водночас, про такого великого святого як Миколай Чудотворець, радянська пропаганда акцентувала увагу на Діда Мороза та на Новий рік. А для того, щоб із людської пам’яті стерти Стрітення, радянська пропаганда створила зустріч весни із зимою, різноманітні хороводи і тому подібне.

– Якщо поглянути у Юліанський календар, за яким живе Православна Церква, то можна побачити, що Стрітення Господнє випадає на початок лютого, а це розпал зими. Стрітення – це не зустріч весни із зимою, а зустріч спраглої, втомленої життям людини з Месією, Котрий відкриває Царство Небесне.

– Як правильно провести цей день?

– Кожен віруючий зобов’язаний кожен день проживати у славу Божу. Але дні особливого торжества, спомину Євангельських подій називаються святами. Святий день означає день окремий, присвячений безпосередньо Самому Богу. Відповідно, ми повинні служити Богу. Що означає служіння Богу? Це, найперше, наша індивідуальна молитва, молитва за ближнього і, звичайно, справи у славу Божу. Якщо є можливість і людина не на роботі, вона має прибігти до храму, помолитись, якщо ж такої можливості немає, через позмінну роботу, то цей день потрібно провести у славу Божу, зробити добру справу, як, зрештою  і кожного дня, але у цей день по-особливому.

– Що на Стрітення відбувається у церкві?

– У храмі, згідно із богослужбовим Уставом, передбачена Божественна Літургія, а також традиція Православної Церкви – освячення свічок.

– Чому у цей день святять саме свічки та у чому полягає їх особлива сила?

– Про особливу силу саме свічки важко говорити, оскільки у церкві є дуже багато речей, які освячуються. Один із письменників ІІ-го століття Тертуліан каже, що у нас, християн, є традиція освячувати, осіняти хресним знаменням усі речі, які ми беремо до рук та якими ми користуємось. Православний християнин все приймає у славу Господню. На Стрітення Симеон Богоприїмець, взявши Христа на руки, назвав Його Світлом Спасіння. І ранньохристиянські молитвослов’я називають Ісуса Христа воістину Світлом Тихим. Тому й свічка відіграє у Церкві не тільки фізичну роль, щоб горіти запаленою, але символізує нашу віру та молитву, що возноситься до неба. Відповідно, ці свічки ми освячуємо, щоб Господь Своєю благодаттю зберігав не свічки, а нас у світлі Христової істини.

– Стрітення відбулося у 40-й день після народження Ісуса Христа. Тому чи правда, що у храмі одночасно можна освячувати лише 40 свічок?

– Якщо трішки пожартувати, то б я відразу ж зауважив, що на початок навчального року потрібно запалювати 12 свічок, на екзамени – теж мати 12 свічок, а коли ввели 100-бальну систему оцінювання – для отримання хорошого балу потрібно аж 100 свічок (сміється).

– Насправді, кількість свічок немає значення. Свічки повинні бути освячені для використання у нас удома, для нашої молитви, для освітлення нашої домівки, але в жодному разі ні для яких магічних дійств, якими людина грішить.

– Що потрібно робити вдома із освяченими свічками?

– Звичайно, що людині ХХІ століття, коли у неї вдома 35 лампочок, дуже важко говорити про використання свічки. У давнину цю свічку застосовували в особливі моменти домашньої молитви. Нині освячену свічку ми запалюємо для молитви, коли вдома хтось захворів. Зрештою, народний досвід не випадково називає стрітенські свічки громницями. Їх запалюють під час негоди, великої бурі, блискавок. Єдине, що потрібно пам’ятати: не свічка молиться за нас, але ми молимось біля цієї свічки. Потрібно собі нагадати, що наше життя повинне горіти, а не тліти.

– Чи правда, що стрітенську свічку потрібно запалювати у Чистий четвер на Страсному тижні під час читання 12 Євангелій?

– Насправді такого немає. Можливо через те, що свічка колись у давнину була великим дефіцитом через складність у виробництві, людина одну свічку використовувала у найбільші богослужбові дні. А так єдина спільність між стрітенською свічкою і свічкою Чистого четверга у тому, що в обох випадках свічки є символом нашої молитви і просвітлення, яке дає нам Господь.

– Серед народу існує переконання, що стрітенська свічка володіє особливими магічними властивостями, які допомагають людині? Чи це правда?

– Свічки у Православній Церкві використовуються лише як символ та елемент нашої молитви. Жодних магічних речей бути не може. Церква однозначно проти будь-якої магії.

– Для Вас, як настоятеля Афганського храму, це свято є ще особливим і тим, що у цей день відзначається пам’ять учасників бойових дій на території інших держав. Як УПЦ долучається до відзначення цієї дати?

– Свято-Воскресенський храм пам’яті загиблих та ветеранів Афганістану, який знаходиться біля Києво-Печерської лаври, відкривався на початку 90-х років зусиллями Комітету матерів загиблих афганців та Українською спілкою ветеранів Афганістану як місце молитовного спомину загиблих побратимів. Зрештою, навпроти цього храму було споруджено фактично головний пам’ятник воїнам афганцям. 15 лютого на державному рівні звершується вшанування військовослужбовців, які загинули в різних військових діях поза межами Батьківщини.

– Вже вкотре на цей день ми маємо розпорядження Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого митрополита Онуфрія про молитовне поминання православних християн, які загинули в афганській війні. Окрім того, майже через 30 років після афганської війни, воїнів-афганців більше померло, ніж загинуло під час самих бойових дій. Тому ми обов’язково у цей день, особливо у нашому храмі, звершуємо поминальні молитви за православних християн, які, виконуючи свій обов’язок, будучи вірними своїй присязі, не встигли дожити своє життя, загинули або на полі бою, або померли у мирний час.

– Чи існує у церкві якась особлива молитва за воїнів-афганців? Коли вона читається?

– На жаль, війни не припинилися. Було б дуже добре, якби ми тільки згадували про вихід останнього солдата з Афганістану. Але нині ми знову маємо бойові втрати і тому, варто зауважити, що православний храм, за словами Христа, має бути домом молитви, а не домом політичних аналізів чи якихось історичних досліджень. Відповідно, у нашому, як і у кожному православному храмі, звершується молитва за православних християн, які не встигли дожити, долюбити, натішитись своїми дітьми, натішитись своїм коханням, потішити своїх батьків. А особливою молитвою за воїнів, які життя своє віддали за Батьківщину та за всіх невинно убієнних, ми молимось, щоб милостивий Господь прийняв їхні душі у Царство Небесне і ця молитва у нашому храмі звершується обов’язково і завжди.

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку