Митрополит хрестив синів князя Володимира і усіх киян: про Святителя Михаїла - протоієрей Роман Барановський

У день пам’яті святителя Михаїла, 13 жовтня, престольне свято відзначає столичний храм на честь святителя Михаїла, Митрополита Київського.

Про престольне свято та історію храму Центру інформації УПЦ розповів настоятель храму протоієрей Роман Барановський.

Протоієрей Роман Барановський

ПРО СВЯТИТЕЛЯ МИХАЇЛА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО

- При  святому  Володимирі, у 998 році, по проханню князя, Константинопольський патріарх  відправив в  Київську Русь свт. Михаїла  - вихідця із Сирії. Разом із ним приїхали шість єпископів та багато іншого духовенства.

Святитель Михаїл був людиною дуже обізнаною в проповіді Слова Божого, глибоко освіченою у своєму святому житті.

Він став першим пастирем церкви, першим ієрархом на Русі, викорінив в ній язичництво, хрестив синів князя Володимира та багатьох бояр, а потім і всіх киян.     

Князь Володимир заложив Десятинну церкву на честь Пресвятої Богородиці, Михайлівський монастир на честь архістратига Божого Михаїла, в якому підвизались іноки з Константинополя. Далі були хресні ходи в Суздаль, Великий Новгород та Ростовську землю, де помазаники Божі просвіщали людей в істинній вірі.

Святитель Михаїл пас Христову церкву на Русі всього 4 роки, але дуже багато встиг зробити.

Він представився у Господі в 992 році та був похований з належною честю в Десятинній церкві. На початку ХІІ століття мощі його були знайдені нетлінними і перенесені в печеру преподобного Антонія, а в 1730 році, по велінню благочестивої імператриці Анни Іоанівни, перенесенні у велику церкву Києво-Печерської лаври Успіння Пресвятої Богородиці.

ІСТОРІЯ ХРАМУ НА ЧЕСТЬ СВЯТИТЕЛЯ МИХАЇЛА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО

В 1893 році на території Олександріївської лікарні, названої на честь щасливого видужування царського нащадка Олександра від тифозної  палочки, було освячене місце під будівництво церкви на честь свт. Михаїла – першого Митрополита Київського. На знак поваги до свого небесного покровителя, це будівництво розпочав  за особисті кошти почесний громадянин міста Києва, меценат Михаїл Парфентійович Дегтярьов.

Цей хрестообразний трьохпрестольний храм був зведений у 1893-95рр. За проектом академіка архітектора В.Ніколаєва. Престоли храму присвячувались: головний -  на честь  свт. Михаїла І-го митрополита Київського, інші два – на честь св. Олександра Невського і свв. праведних Захарія та Єлизавети. Куполи церкви опиралися на міцні стіни, товщиною більше двох з половиною метрів, в ній був різний дубовий іконостас, паркетні поли, парове опалення, широкі гранітні сходи перед входом.

Останні роки життя православний меценат М.Дегтярьов присвятив служінню Богу. Почив 21 грудня 1898 року і похований в родинній усипальниці в лівому приділі рідного храму на честь свв. праведних Захарія та Єлизавети. 

В 1901 році до храму добудовали для симетрії правий приділ, а згодом двоярусну кам’яну дзвіницю. 

У дореволюційний переод Михайлівська церква стає не тільки православним храмом, але й особливим громадським центром, при якому  функціонує благодійне братство. Члени братства бачили своє завдання в наданні різної благодійної допомоги хворим та нужденним киянам - ліками, грошима, працевлаштуванням, одягом, а також займалися вихованням сиріт.

Після жовтневого перевороту 1917 року Михайлівська церква була закрита, церковне братство ліквідовано. Настали тяжкі часи лихоліття.      

В 30-і роки, на Святу Пасху, храм був зруйнований. Святиню зруйновала група молодих комсомольців. Її ватажок скинув хрест з купола і загинув наглою смертю,  впавши на гостру огорожу. Долі інших вандалів також були непрості. За свідченням багатьох людей, ніхто з них не повернувся з Великої Вітчизняної війни. Господь змилостився, та дав їм можливість  кров’ю омити свій гріх. Після акту вандалізму комсомольці звітували про повне знищення гробниці Дегтярьова. 

СУЧАСНА ІСТОРІЯ ХРАМУ

- Минули десятки років. Свідків злодійства вже майже не було. Залишився  цоколь храму, засипаний землею та заросший 70-ма річними деревами, які під своїм корінням та кронами приховували святиню. Саме таким храм в 1995 році зустрів свого нового настоятеля - молодого ієрея Романа Барановського.

Поруч із храмом є будиночок, збудований ще 1875 року. В давнину тут мешкала обслуга храму. Саме в цій будівлі і виділили отцю Роману кімнату для влаштування церкви, поруч з бухгалтерією та відділом кадрів лікарні.

Почали з’являтися перші прихожани. Вони допомагали становленню храму іконами та іншим церковним начинням. Громада зростала. Старостою храму був обраний колишній головний лікар Жовтневої лікарні В.Бідний.  

Дякуючи його зусиллям та молитвам настоятеля зі своєю паствою, храму віддали в 1997 році ще декілька кімнат, було розширено вівтар  та облаштовано кімнату для священників, розширилось і саме приміщення храму.

В 1998 році при храмі святителя Михаїла було засноване сестринство милосердя на честь преподобних мучениць Єлизавети та інокині Варвари, яке вже сьогодні нараховує близько 100 сестер. Посвячення в сестринство проходить зразу після літургії, урочисто на очах усього приходу. Жінка фактично складає обітницю на служіння людям, віднині милосердя стає сенсом її життя, і вона вже готова лягти в труну як сестра милосердя та відповідати перед Господом про виконання сестринського послуху.

В 1998 році  отримано дозвіл на розкопки зруйнованого в 30-х роках храму. Почали працювати прихожани та подвижники і не зупинялись за будь-якої погоди. Все робилось  руками, без застосування техніки. Цеглу бережно складали біля храму.

Під час розкопок знайшли багато церковних святинь: лампади, металевий хрест, віконні грати та інше. В лівому приділі відкопали сходи, які через три дні наполегливої праці привели до усипальниці М.Дегтярьова. Усипальниця збереглася в першозданному вигляді. Одразу ж відслужили панахиду. Згодом навпроти колишньої дзвіниці  знайшли три фрагменти дзвону: частина вушка, та дві частини від дзвону загальною вагою понад 11 кг.

Першу літургію відслужили  у Світлу П’ятницю, 16 квітня  1999 року на свято «Живоносне Джерело». Під час літургії у вівтарі вітер загасив свічки,  які потім самі запалились. Подібне чудо сталося і під час служіння панахиди в усипальниці М.Дегтярьова.

В 1999 році настоятель храму разом з приходом замовили ікону на честь святих мучеників Кіпріана та Іустинії. Після придбання ікони   в храмі почали служити  цим святим акафісти щосереди о 14 годині. 7 березня 1999 року було створено громаду свв. мчч. Кіпріана і Іустинії, в яку більшістю входили прихожани, що постраджали від екстрасенсів і чародіїв, деякі з них мали признаки одержимості.

Вони активно воцерковлялися, регулярно сповідалися і причащалися Святих Христових Таїн, ходили на молебні, добросовісно брали участь в роботі по  храму. У багатьох досить швидко, по милості Божій, відбулися помітні покращення стану здоров’я, на душі з’явився мир і спокій, змінювався  світогляд. Із збільшенням общини в храмі почали служити кожного дня водосвятні молебні о здравії. Чоловіки зверталися  здебільшого з приводу алкоголізму, молодь хотіла позбутися наркоманії та куріння. Жінки - жіночих захворювань та інших вад. Багато людей мали полегшення, а хтось і повне зцілення.

Більшість прихожан храму - це живі свідки великої ласки Божої до храму святителя Михаїла, тут записано незвичайні свідчення зцілення від раку, одержимості та інших невиліковних хвороб.

Вже більше 10 років храм кормить безпритульних. За останній рік, у зв’язку з прибуттям великої кількості біженців зі сходу України, щодня видається більше 700 порцій. З жовтня 2012 року при храмі відкрито подвір’я Свято-Пантелеймонівського Афонського монастиря. Діє братство подвір’я, що готує майбутніх послушників на Афон.

Храм на честь святителя Михаїла Митрополита Київського. Адреса: м. Київ, вул. Шовковична, 39/1. ст. м. «Палац спорту»

Святині храму:

ікона Спаса з частичкою ризи Христа;

ікона Божої Матері з частичкою ризи;

камінь з Голгофи 10 кг;

частичка Животворящого Хреста в 2 хрестах;

частичка мощей Іоанна Хрестителя;

частички мощей апостолів: Варнави, Варфоломія, Тита, Якова, Луки, Матфія;

ікона з частичкою мощей свтителя Миколая та інші.

Богослужіння в храмі відбувається щодня: пн-сб Літургія 09.00, водосвятні молебні в 14.00 і 15.00, вечірня в 16.00, молебень о 18.30. У неділю 3 літургії: 07.00 Афонська (тільки для братії), 07.30 в малому храмі, 10.00 у великому храмі.

Наталія Петрова, Центр інформації УПЦ - для "УНІАН-Религії".

Проект "Престольні свята столичних храмів" реалізується Центром інформації УПЦ за благословенням Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Онуфрія

УНІАН в Google News