12 думок Блаженнішого Онуфрія

Сьогодні, 17 серпня, виповнюється рік від дня інтронізації Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія.

З перших років незалежності діючий Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій очолював Чернівецько-Буковинську єпархію.

У лютому минулого року через тяжку хворобу тодішнього Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Володимира Священний Синод УПЦ обрав Митрополита Онуфрія на посаду місцеблюстителя Київської кафедри. 13 серпня 2014 року він став новим Предстоятелем УПЦ. Інтронізація відбулася 17 серпня минулого року.

До річниці інтронізації Митрополита Онуфрія Центр інформації УПЦ зробив підборку думок Блаженнішого, висловлених ним з тіх чи інших питань у проповідях та інтерв'ю.

Про Церкву і політику

«Коли Церква стає частиною політичної системи, вливається в неї, її життєвий шлях закінчується разом з крахом політичної системи, інтереси якої вона обслуговує. А будь-які політичні режими, будучи творінням рук людських, недовговічні».

Про державну владу

«Я не хочу, щоб влада мене слухалася, я сам бажаю слухати Божий закон і коритися йому, і хочу, щоб влада те ж саме робила. Розподіл влади і ресурсів має вирішуватися мирним, цивілізованим шляхом. Народ не повинен бути заручником чиїхось владних амбіцій, і цим амбіціям не повинні приносити в жертву людські життя».

Про неможливість пропаганди в Церкві

«Священний Синод нашої Церкви неодноразово підкреслював, що амвон ні в якому разі не повинен ставати місцем політичної пропаганди. У Церкві є люди з різними політичними переконаннями, і священик, перетворюючи проповідь у політичний виступ, вносить розділення в свою паству. Завдання ж пастиря полягає в тому, щоб об'єднувати людей і вести їх до Христа».

Про відносини України та Росії

«Моє гаряче бажання як архієрея, що несе послух в Українській Православній Церкві, полягає в тому, щоб Росія зробила все можливе для збереження територіальної цілісності України. В іншому випадку на тілі нашої єдності виникне кровоточива рана, вилікувати яку буде дуже непросто, і яка болісно позначитися на нашому спілкуванні і наших відносинах один з одним».

Про національні культури

«Я завжди намагався і намагаюся поважати культуру та звичаї всіх національних спільнот. Не через якійсь дипломатичні міркування, а тому що Бог вчить нас любити і поважати кожну людину такою, якою вона є. Таке шанобливе ставлення завжди викликає відповідну позитивну реакцію».

Про українців і патріотизм

«Українцям, як, напевно, і всякому іншому народові, властивий патріотизм, тобто любов до своєї Батьківщини, до своєї землі, до своєї культури. Патріотизм – це природне почуття, яке благословляється Церквою. Всякий християнин повинен трудитися на благо своєї земної Вітчизни, захищати свою землю, зберігати і примножувати національну культуру».

Про діалог між Церквами

«Ми готові спілкуватися з представниками УПЦ КП та УАПЦ, готові обговорювати питання об'єднання. Проте останнє має відбутися не на політичній основі, а на основі церковного канонічного права. Важливо розуміти, що церковні канони не є чимось віджилим і застарілим. Вони ґрунтуються на Священному Переданні та Священному Писанні, тому вони завжди зберігають для нас актуальність».

Про призначення людини

«Призначення людини – не земне життя, а Царство Небесне. Земний шлях – це короткий термін, в який ми повинні максимально проявити свою любов до Бога – у випробуваннях, різних вправний. А відверто земне життя закручує людей, і вони забувають про своє призначення. Починають ганятися за примарами багатства, слави і залишають Церкву».

Про випробування

«Кожна людина, крім загальних для суспільства випробувань, має своє приватне спокусу. Для того, щоб пройти всі випробування, людина повинна бути духовно міцним, сильним. Ця фортеця духовна дається через молитву. Добрі справи – це теж добре, але молитва важливіше».

Про таланти

«Якщо людина має талант писати картину, співати або майструвати, він повинен цей талант вживати для слави Божої, на користь людям, але не на порок. Кожен повинен робити те, що корисно для інших. Спасіння, як дар Божий, отримає та людина, яка правильно застосувала дані їй таланти».

Про свободу

«Свобода означає відсутність гріха, тобто звільнення від гріха. Якщо людина звільнилася від гріха, то вона по-справжньому вільна. Якщо ж ні, то вона не може бути вільною. У Церкві свобода обмежується Божественним законом. Є закон, який визначає те, що людині корисно, і що шкідливо. Ось у рамках цих заповідей і полягає нормальна свобода людини».

Про Предстоятельство

«Коли Собор єпископів Української Православної Церкви обрав мене на древню Київську митрополичу кафедру, то я, насамперед, відчув свою неміч, свою негідність. І тому відразу ж на Соборі звернувся до побратимів-архіпастирів з проханням підтримати мене в цьому служінні. Адже Предстоятель повинен стати всім для всіх».

Підготував Євген Середа, Центр інформації УПЦ

УНІАН в Google News