Випускний у Київській духовній академії і семінарії: студенти про роки навчання

Випускний у Київській духовній академії і семінарії: студенти про роки навчання

В актовому залі Києво-Печерської лаври 14 червня відбувся урочистий випускний акт студентів і вихованців Київської духовної академії і семінарії. Випускники КДАіС розповіли про роки навчання.

Читайте також: Цього року Київську духовну академію і семінарію закінчили 85 випускників

Роман Мельник

Роман Мельник, випускник семінарії, бакалавр

ДУХОВНА ШКОЛА НАВЧИЛА НАС ЄДНОСТІ ВІРИ ТА ДУМКИ 

Чотири роки життя в духовній школі були чимось неймовірним і будь-яке старання описати події цього періоду нашого життя подібні до того, ніби хтось спробує розповісти своєму співбесіднику, що таке тиша. Ти можеш вживати для цього будь-які слова та вирази, але поки ти про це говориш – ти не зможеш передати сутність...

Та все ж за роки навчання сталось немало подій, які назавжди закарбувалися в пам’яті.

Дуже чітко відбилися у пам’яті слова нашого ректора, митрополита Антонія, який 1 вересня 2012 року у своїй проповіді після молебню перед мощами покровителя нашої духовної школи, преподобного Нестора Літописця, сказав: «Нам потрібно читати творіння святих отців, для того, щоб навчитись мислити як вони, навчитись вірити як вони».

Ці слова одразу ж запали мені в серце. У них дуже тонко підмічено, що духовна школа дає не тільки знання і виховання – вона вчить нас єдності віри та думки, і робить нас співучасниками тої православної духовної традиції, якої дотримувались численні покоління наших попередників.

І я особисто відчуваю неабияку внутрішню радість, що зміг долучитись цієї традиції та приєднатись до великої сім’ї Київських духовних шкіл.

Феодосій Попдякуник

Феодосій Попдякуник, випускник семінарії, бакалавр

МИ БУЛИ І ЗАЛИШАЄМОСЯ ОДНИМ ЦІЛИМ, ЦЕЙ ЗВ’ЯЗОК БУДЕ НАС ОБ’ЄДНУВАТИ ЗАВЖДИ

Починаючи від вступних екзаменів -  до моменту отримання диплому, було багато життєвих ситуацій, пригадуючи які переповнюють різні почуття.

Згадується Пасхальний період, свято Воскресіння Христового, яке ми дружно зустрічали в першому класі…

Найяскравіший спогад – це, звісно, Пасхальна служба, яку звершував Блаженніший Володимир. Неможливо передати словами ті почуття, які переповняли наші серця в цей величний момент. Радість Христового Воскресіння була ще більша від того, що ми могли її розділити зі своїми братами-семінаристами.

Звичайно, не тільки один день на рік нас переповнювали подібні почуття – кожна соборна служба була, як маленька Пасха.

Семінарські роки незабутні. Адже, навчаючись в цих стінах, ми все робили разом: молилися, вчилися, працювали, разом переживали радість кожного з нас і разом сумували в скорботні дні. Ми були і залишаємося одним цілим, і цей зв’язок завжди буде нас об’єднувати.

Віталій Горзов

Віталій Горзов, випускник академії, кандидат богослов’я

ТЕПЕР ТРЕБА ЗІБРАТИСЯ З СИЛАМИ І ДУХОМ ТА ВИЙТИ ДЛЯ СЛУЖІННЯ

Промчали роки, як швидконогі скакуни, залишивши за собою горизонти спогадів і досвіду. І мудрі слова «все тече – все змінюється» навивають тихий смуток.

Як це було? Як це пройшло? Вісім років в духовних школах… І складно, і легко, і радісно, і цікаво.

А головне – все було в Лаврі біля мощей преподобних Отців Києво-Печерських. Заспокоює Святе Письмо: «… При обличчі сумнім добре серце» (Екл. 7, 3) і «Ниви готові до жнив» (Ін. 4, 35).

Господь колись обрав нас для служіння Собі – і тепер треба зібратися з силами і духом та вийти для служіння. Коли закінчується концерт, музиканти складають інструменти і йдуть далі – наша симфонія, віримо, не закінчилася і ще довго, з волі Божої, послужимо Церкві та людям.

Сергій Рудько

Сергій Рудько, випускник семінарії, бакалавр

НАЙЦІННІШИМ ДЛЯ МЕНЕ БУВ ЧАС, ПРОВЕДЕНИЙ В АКАДЕМІЧНОМУ ХРАМІ

З життям духовної школи я був знайомий ще до свого вступу, оскільки тривалий час був прихожанином Трапезного храму і спілкувався з семінаристами після богослужінь. Згодом у мене виникло бажання поступити в духовну школу.

За 4 роки мого навчання для мене найціннішим був час, проведений в Академічному храмі, де я ніс послух уставника.

Святкові богослужіння, мудрі проповіді Владики, спілкування із нашими священниками – це все те, що найбільше закарбувалось у моєму серці. 

Підготував Євген Середа, Центр інформації УПЦ.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter