1

У Єрусалимі у Страсну П`ятницю українці йдуть Via Dolorosa: керуючий справами УПЦ про унікальну молитовну місію вірян

1

«Дорогою Господа з молитвою за Україну» - так називається масштабна Хресна хода, яка другий рік поспіль у дні Страсної Седмиці реалізується на Святій Землі за ініціативи віруючих Української Православної Церкви.

Ходу очолює унікальна ікона, якої не існувало донині – разом зі священномучеником Володимиром зображені 40 мучеників за віру – єпископів і священиків із різних регіонів України, починаючі від 1918-го року. Мучеників веде на їхній останній подвиг Богородиця «Оранта» - «Нерушима стіна». На другому плані - зруйновані церкви-мученики.

Керуючий справами Української Православної Церкви Митрополит Антоній (Паканич) розповів «УНІАН-Релігії» про місію «Господнім шляхом у молитві за Україну»: віруючі йдуть Шляхом Скорботи (Via Dolorosa) у ніч на Страсну П’ятницю, 5 квітня.

Хода починається з Гефсиманії, зайде у Левові ворота Старого міста і пройде по Віа Долороза.

Цього року у ході беруть участь і віруючі, храми яких нині захоплені. Паломники йдуть останнім шляхом Господа Іісуса Христа з молитвою та впевненістю в тому, що Покров Пресвятої Богородиці та милосердя Господа будуть над рідною землею.

Сотні паломників несуть ікони священномученика Володимира (Богоявленського), сторіччя мученицької кончини якого згадує Православна Церква цьогоріч.

- Владика, які події цьогоріч відбуватимуться на Святій Землі напередодні Великодня за участю віруючих Української Православної Церкви. Як відомо, вже традиційно паломники УПЦ активно проводять ці дні, реалізуючи місію «Господнім шляхом з молитвою за Україну», йдуть Хресним Ходом зі святинями української землі. З якими ініціативами віруючі виступили цього року?

1

«У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ СВОЯ ВЛАСНА ГОЛГОФА»

- Першими у Хресній ході йдуть представники захоплених храмів УПЦ, яких делегували громади. Вони пронесуть Дорогою Господа копії храмових ікон, з церков, які нині у них відняті.

До Господа Нашого Іісуса Христа на початку  Хресної дороги підійшли найближчі апостоли і просили, щоб і вони успадкували славу Господню. На, що Христос відповів: «Не знаєте чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п`ю ы хреститись хрещенням, яким Я хрещусь». В своїй емоційності вони відповіли: «Можемо». Господь сказав їм: «Чашу, яку Я п`ю, будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись». Ознаменувавши їм, що вони через  мученицьку  кончину  прийдуть до слави Господньої.

Фактично, цим самим, Господь сказав це не лише своїм учням, а й кожному християнину - шлях до обоження, шлях до Воскресіння, лежить лише через Голгофу.

І як людство загалом, так і кожна людина зокрема, має пройти свою власну Голгофу. В міру свого розвитку, в міру своїх знань, в міру своєї відповідальності -  у кожної людини своя власна Голгофа.

Якщо поглянути на історичні події, можемо сказати, що шлях на Голгофу був покладений для багатьох наших співвітчизників подіями рівно сторічної давнини. У 1917 році Православна Церква була покликана пройти свій голгофський шлях.  Цей шлях вона пройшла з гідністю, оросивши його кров’ю мучеників, сповіданням сповідників, твердістю у вірі простих православних людей. І Церква пройшла не лише свій шлях Голгофи, а і млістю Божою була збережена в новітній час.

«ЦІ НОВОМУЧЕНИКИ СВОЮ ГОЛГОФУ ПРОЙШЛИ НА УКРАЇНСЬКИЙ ЗЕМЛІ»

В Українській Православній Церкві 2018-й рік проходить під молитовним покровительством священномученика Володимира Митрополита Київського і всіх новомучеників і сповідників Православної Церкви.

В спомин про ту Хресну дорогу XX-го століття нашої Церкви, віруючі Української Православної Церкви з образом новомучеників і сповідників, про багатьох з яких ми знаємо, що вони ніколи не були на Святій землі, але вони свою Голгофу пройшли на український землі. Своїми святими іконами, разом з віруючими, вони йдуть Шляхом Скорботи в ознаменування молитовного покровительства над українською землею.

Йдуть заради того, щоб люди не повторювали помилок історії. Для того, щоб люди не допустили пролиття крові та поширення атеїзму. Для того, щоб не була перейдена межа свавілля, а людина у свободі вільного вираження своїх релігійних потреб могла спокійно ходити до храму і в духовності виховувати себе і свою родину. Тому що духовність веде до порозуміння, а порозуміння веде до єдності, єдність веде до любові, якої так не вистачає нині українському народу.

«ЧАСТО ЛЮДИНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ГЛУХОЮ, БО ЇЙ ВИГІДНО «ВИБИРАТИ ВАРАВВУ»

Голгофські події не лише показали нам, як Христос був возведений на смертну кару, вони показали, як легко людина змінюється з правди на неправду. Понтій Пілат дав вибір народному натовпу: вибрати праведника, або вибрати грішника; вибрати між Христом і розбійником Вараввою, між істиною і неправдою. Народ вибрав Варавву. Понтій лише перепитав, що робити з Христом. А вони закричали: «Хай буде розіп’ятий».

Дуже часто, навіть говорячи про істину, говорячи про справедливість, про правду та відповідність слову Божому, людина залишається глухою, бо їй вигідно наразі «вибирати Варавву».

Люди, які приїхали поклонитися Святий Землі, пройти по Христовій Голгофській дорозі, поклонитися святій Голгофі і храму Воскресіння Христового - це люди, які стали живими свідками тих подій, які відбулися у дворі Понтія Пілата. Коли натовп кричав приблизно так: «Нам істини не треба, нам краще дружити з розбійником Вараввою».

Для того, щоб віруючі могли підкріпитися духовно, отримати від Бога благодать наснаги подальшого сповідництва, вони відвідують Святу Землю.

Люди приїхали не задля того, щоб помолитися тільки за себе, молитва на Святій Землі не особистнісна - вона за всіх: за родину, близьких, за знайомих і не знайомих, за гонителів і не гонителів. Їхня молитва лунає за всіх, бо протистояння закінчується тоді, коли в серці панує любов. Їхня молитва за те, щоб в серцях кожного співвітчизника наступило умиротворення і радість у Христі, Який Воскрес.

Христос по Воскресінні Своєму, до своїх учнів, збентежених і переляканих, тричі за вечір звернувся: «Мир вам». Молитва наших паломників на Святій Землі лунає за мир. За мир в серці людини, бо мир в серці не терпить жодних протистоянь - ані політичних, ані міжетнічних, або міжрелігійних. Коли панує у душі мир, людина здатна розібратися де є правда і де неправда, де істина, а де не істина, де є справжня Церква, а де… політичний проект. Молимося за мир, а в мирі шукатимемо порозуміння.

«ПАСХА СТРАЖДАННЯ» І «ПАСХА ВОСКРЕСІННЯ»

- Чому Хресна Хода українських паломників стартує з Гефсиманії?

- З Гефсиманії починалася Хресна дорога Іісуса Христа. В Гефсиманії Він був зраджений Іудою і Його було схоплено. Згадуючи ці події, у Великий Четверг на вечірньому богослужінні, коли читають 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові, усі моляться із запаленими свічками. На цьому важливому богослужінні згадується період від Тайної вечері - до воскресіння Іісуса Христа. Після служби, за традицією, усі виходять з храмів із цими вогниками-свічками.

У православно-літургічному Богослів’ї є поняття «Пасха страждання» і «Пасха воскресіння» - як одна велична подія, яка починається з четверга  і закінчується святкуванням Світлого Христового Воскресіння. Пасха - це не одна нічна служба, а фактично тижневе богослужіння, яке охоплює собою найбільшу подію в історії людства і найбільшу подію в історії кожної людини. Тому що Христос Воскрес, цим самим відкривши нам двері Воскресіння.

На Святій Землі у Гефсиманії є мощі новомученників, звідти наші віруючі цього року почнуть Хресну Ходу.

- У Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври, на мощах священномученика Володимира (Богоявленського), сьогодні ви освячуєте ікони з його зображенням для учасників хресної ходи.  Чому паломники цього року підуть саме з цими іконами?

- Митрополит Володимир (Богоявленський) - перший новомученик і сповідник Руської Православної Церкви. За своє довге життя він пройшов всі можливі сфери побутового життя і став першим, ведучи за собою і монахів, і подвижників, і сповідників, і одружених, і неодружених. Він є першим  у хресному ході всіх мучеників, убитих за віру, які пішли на небо, починаючи  з 1918-го року.

Митрополит Володимир був і студентом, і викладачем ; був одружений, і овдовів; людина, яка втратила дитину; людина, яка прийняла чернецтво; був приходським священиком, був і благочинним, і єпископом; і став новомучеником Церкви Христової.

Священномученик Володимир - єпископ Православної Церкви, який відкрив небесний хресний хід для сповідників і мучеників Руської Церкви: першим пішов до Бога на Небо. За проханням віруючих, ікони, освячені на його мощах будуть передані учасникам хресного ходу «Дорогою Господа з молитвою за Україну».

- Розкажіть про ікону, яка була намальована за ініціативи паломників, щоб пройти з нею Шляхом скорботи у Єрусалимі.

- На іконі крім священномученика Володимира, зображені новомученики і сповідники, чиє життя пов’язане з Україною: чи то навчання, чи певні роки служіння - їх в сонмі всіх новомучеників і сповідників Руської Православної Церкви сотні осіб. Вони прославлені Священним Синодом Православної Церкви - як Руської, так і Української, так і Польської Православної Церкви.

Майже кожна єпархія УПЦ уклала свій собор новомучеників. Ця ікона – ініціатива простих людей - це є спроба зобразити на іконі основних представників сонму новомученників і сповідників Української Православної Церкви. Зокрема, це єпископат, також відомі та знакові особи в пресвітерському сані, що представляють різні регіони України.  Також на іконі зображенні дореволюційні храми, які були знищенні у богоборчі часи. Це храм Братського Богоявленського монастиря на Подолі; Десятинній собор, який символізував тисячолітню епоху  Православ’я на Русі; церква Миколи Доброго.

На іконі зображені мученики,  більша частина з яких починали своє духовне життя  у стінах Київської Духовної Школи.

У центрі ікони зображена Богородиця «Оранта» - образ з Софії Київської - кафедрального храму Київської митрополії . Багато священнослужителів, які прийняли мученицьку кончину на початку XX століття , були  рукоположені  у цьому храмі.

В спогадах новомученників ми читаємо, що саме молитва  і заступництво Пресвятої Богородиці укріпляли їх на подвиг стійкості у вірі перед обличчям смерті, відповідно, на іконі зображена «Оранта» - «Нерушима стіна».

- Але ж ікони «Собор новомучеників Української землі» досі не існувало?

- Ця ікона - цілком народна ініціатива. Наші віруючі – паломники з захоплених Церков Української Православної Церкви з різних регіонів України, чиї громади делегували своїх представників у Єрусалим, провели певну роботу і склали список новомучеників, підібрали іконописця і написали ікону, яку попросили освятити у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, щоб відвезти на Святу землю і пройти з нею Шляхом скорботи.

У Київський Духовній Академії нині ведеться робота по зведенню в єдиний список Собору усіх новомучеників і сповідників, чиє життя пов’язано з українськими землями. Це не лише ті, хто загинув на території України, а й ті, хто і народився і навчався в Україні, а постраждав за її межами. Багато мучеників загинули в Бутово (Росія), інші - у Казахстані, та багато ще де, але їхнє життя було пов’язане з Україною.

- Що побажаєте цьогорічним хрестоходцям, на яких полягає місія молитви за Україну на Святій Землі?

- Щоб за їхніми молитвами Господь укріпив наш народ в Православній вірі, щоб були викоренені наслідки атеїстичного режиму, які й досі проявляються в багатьох сферах, і щоб глибока віра стала запорукою стягання миру в серці кожної людини на нашій багатостраждальній землі, а зрештою - і в усьому світі.

Анна Хрустальова, «УНІАН-Релігії».

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter