7

Ієромонах Агафон (Соболенко): сповідник Києво-Печерської лаври, зниклий у таборах ГУЛАГу

Судом «трійки» ченцеві був винесений вирок: «Соболенко Олексія Марковича, у чернецтві Агафона, ув’язнити у виправно-трудовий табір строком на десять років». Після винесення вироку, подальша його доля залишається невідомою, однак вижити у виправно-трудових таборах було практично неможливо. Детальніше у матеріалі "УНІАН-Релігії".

7

Злочинна радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів перед народом, і долі сотень тисяч людей, які потрапили у виправно-трудові табори, до сьогоднішнього дня залишаються невідомими. Відповідно до офіційної документації, такі люди просто «загубилися» у таборах ГУЛАГу, за свідченнями очевидців – жертви сталінських репресій гинули від голоду, холоду, нелюдських умов і знущань. У сибірських і уральських таборах Радянського Союзу пропали і багато священнослужителів, серед яких - ієромонах Києво-Печерської лаври Агафон (Соболенко), засуджений за агітацію проти радянської влади. 

Києво-Печерська лавра на листівці початку ХХ століття / silvia.hiblogger.net

Майбутній сповідник Олексій Маркович Соболенко народився 12 лютого 1882 року в селі Туркенці Київської губернії.

У Києво-Печерському монастирі на послуху перебував з 1907 року. З початком Першої світової війни у 1914 році був мобілізований до лав діючої армії. По закінченні війни, у березні 1918, повернувся до Києво-Печерської лаври, де прийняв чернечий постриг з ім'ям Агафон.

Військові Російської армії / wikipedia.org

У жовтні 1921 був рукопокладений у сан ієродиякона, у серпні 1924 – у сан ієромонаха. У Києво-Печерській обителі виконував послух в еклесіаршому відомстві.

Уперше ієромонах Агафон був заарештований 6 січня 1925 року за підозрою у приховуванні церковних цінностей. Чотири місяці ченця тримали під вартою, і тільки в травні випустили з місць ув'язнення під підписку про невиїзд.

Звільнений ієромонах Агафон повертається до Києво-Печерської лаври, проте вже у 1926 році Рада народних комісарів УРСР приймає постанову про «Визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником», і святу обитель перетворюють на Всеукраїнське музейне містечко. Після виселення з лаври монахів отець Агафон кілька місяців проживає у знайомого домовласника на Печерську, потім, до 1932 року – на київському Звіринці.

На прожиток чернець Києво-Печерської лаври у цей час заробляв собі чорною працею, працюючи чорноробом.

7

У 1933 році чернець був виселений з Києва. Отець Агафон переїхав у приміську Бучу, недалеко від столиці, проте через деякий час йому «запропонували» переїхати ще далі – за межі 50-кілометрової зони. Не послухатися такої пропозиції чернець не міг, і переїхав до Білої Церкви, Київської області, де йому був виданий паспорт.

Однак пасивно спостерігати за злочинами радянського режиму отець Агафон не міг, і через деякий час повернувся до Києва. В 1937 році у відділ НКВС надійшла інформація про нелегальне проживання отця Агафона в українській столиці.

14 жовтня 1937 ієромонах був заарештований на київській Солом'янці, коли йшов у Покровську церкву. Постанова про початок слідства, ордер на арешт і звинувачення були складені вже після арешту - 15 жовтня.

Отець Агафон утримувався під вартою у київській в'язниці. Свідків у його справі і речових доказів не було. Однак, на єдиному допиті, проведеному 18 жовтня 1937 р., він заявив: «Так, я дійсно, будучи незадоволеним і скривдженим радянською владою, проводив серед віруючих у Києві, Бучі та Білій Церкві... відкриту агітацію проти влади. У цьому я визнаю себе винним».

На основі визнання ченця, вже наступного дня було складено обвинувальний висновок для суду «трійки». Отець Агафон був звинувачений у тому «...що будучи бродячим ченцем і проживаючи у м. Києві нелегально, проводив серед віруючих антирадянську агітацію, а також брав участь у спеціальних зборах церковників, де обговорювалися заходи церковників по боротьбі з радянською владою».

Судом «трійки» був винесений вирок: «Соболенко Олексія Марковича, у чернецтві Агафона, ув’язнити у виправно-трудовий табір строком на десять років, враховуючи термін з 14/Х-37 р.»

Укладені виправно-трудових таборів / kolyma.ru

Цей запис – останній офіційний документ у справі ченця Агафона. Після винесення вироку, подальша його доля залишається невідомою. Однак вижити у виправно-трудових таборах, які перебували в основному на півночі, на Уралі і в Сибіру, було практично неможливо.

Крім того, влітку 1937 р. НКВС видав наказ про «репресування осіб, які вже утримуються у в’язницях, таборах, трудових селищах і колоніях». Серед тих, хто повинен був бути підданий репресіям, вказані священнослужителі: «Найбільш активні антирадянські елементи з колишніх церковників...». Це означало, що у масових розправах над в'язнями радянських таборів священики стали головними жертвами кривавого режиму.

"УНІАН-Релігії" з використанням матеріалів, наданих Києво-Печерською лаврою.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter