У місті Калькутта (штат Західна Бенгалія, Індія) відкрилися після трирічної реставрації дві історичні синагоги, побудовані у XIX столітті – «Маген Давид» і «Бейт Ель». Обидві вони знаходяться у районах міста, де раніше жили великі національні громади, і розташовані недалеко один від одного – «Бейт Ель» в районі Bara Bazaar, а «Маген Давид» – в районі Chayna Bazaar, повідомляє сайт єврейської громади Дніпра.
Колись у Калькутті проживала процвітаюча єврейська громада, зараз різні інформаційні джерела та фахівці сперечаються – чи то місцевих євреїв тут 30, чи то 40.
Офіційно початок сучасної єврейської історії Калькутти – XVIII століття, причому основу громади склали не вихідці з Великобританії, а євреї Ірану, Іраку, Сирії та інших прилеглих країн, що відчули, як наближається розквіт країни під британським управлінням.
Синагоги ж, про яких іде мова, з'явилися у XIX столітті, у часи Її Величності королеви Вікторії – синагога «Бет-Ель» була побудована в 1856 році, а «Маген Давид» в 1884 році. Після спуску британського прапора і початку відходу національних меншин з Індії синагоги спорожніли і почали приходити у занепад, а потім і руйнуватися.
У 2014 році було прийнято рішення про їх відновлення, незважаючи на те, що євреїв у Калькутті зараз зовсім небагато.
«Єврейська громада Калькутти сприймається як вмираюча громада, – цитує Indian Express президента та піклувальника синагоги «Бет-Ель» Давида Р. Ашкеназі. – Якоюсь мірою це правда. За останні декілька десятиліть число євреїв зменшилося, і зараз у місті залишилося всього 30 євреїв. У період розквіту громада налічувала 5 000 людей. Потім, у кінці 1950-х – початку 1960-х років, почалася міграція, коли євреї виїхали в Америку, Ізраїль, Австралію, Гонконг, Сінгапур та інші місця».
Однак, євреї Калькутти вірять у можливість відродження громади і розраховують, що синагоги відіграють у цьому не останню роль – «В Калькутті, де багато хто з нас прожили стільки років, є інфраструктура для єврейської громади, яка знову стане процвітаючою, – продовжує Давид Ашкеназі, – Є три синагоги, цвинтарі та дві єврейські школи – одна для дівчаток і для хлопчиків. По суті, це те, що потрібно громаді».
