В іудеїв це день жалоби і посту в пам'ять про вбивство Гедалії бен Ахикама - останнього намісника Іудеї, призначеного вавилонянами після руйнування Першого Єрусалимського Храму.
Шосте століття до нашої ери було складним періодом в історії Іудейського царства. Маленька країна перебувала між двома могутніми державами - Вавилоном і Єгиптом. Правителі Іудеї намагалися лавіювати між ними, прагнучи знайти більш вигідного союзника і покровителя. Зрештою, у 605 році до н.е. цар Вавилона Навуходоносор розгромив єгиптян і підкорив Юдею.
Довгі роки євреї мирилися зі своїм підневільним станом, але в 598 році до н.е. Іудея знову виступила на боці Єгипту. У відповідь вавилонський цар полонив іудейського царя Єхонію й усю національну еліту, у тому числі царедворців, військових, збройових майстрів і т.д. Загальне число полонених становило десять тисяч чоловік. Над рештою на батьківщині Навуходоносор поставив намісником царя Цідкіягу. Але в 591 році Цідкіягу очолив чергове повстання проти Вавилона, сподіваючись на підтримку Єгипту, і в 588 році Навуходоносор знову вирушив у похід на Юдею.
Після двох років облоги Єрусалим захопили. Навуходоносор зруйнував місто, Перший Храм і стратив синів царя Седекії, поклавши край 400-річному правлінню династії з роду Давида. Він убив або взяв у полон більшість членів царської сім'ї і знаті країни. Еліта єврейського суспільства, включаючи головних священнослужителів, цивільних і військових, була уведена в якості полонених у Вавилон.
Однак Навуходоносор не хотів перетворювати Юдею на мляву пустелю. Людям нижчих станів було дозволено залишитися в Юдеї, щоб займатися землеробством. Правителем Іудеї Навуходоносор призначив Гедалія, сина Ахикама, мудру і справедливу людину, друга пророка Єремії.
Багато євреїв, які втекли під час війни в безпечні місця, у сусідні країни, стали повертатися в країну. Губернатор закликав народ зберігати лояльність по відношенню до Вавилону та обіцяв мир і безпеку. Можна сказати, що обіцянку цю було виконано - вавілонський гарнізон, розквартирований у країні, не ображав євреїв, а навіть захищав від ворожих сусідів.
Серед біженців, які приєдналися до Гедалії, був і Ісмаїл, один з царевичів роду Давида, який, мабуть, вважав, що він буде набагато кращим правителем для Юдеї та що Юдеї потрібно орієнтуватися у своїй зовнішній політиці на Єгипет, а не на Вавилон. Тому він знайшов союзника в особі царя держави Аммона, який із занепокоєнням стежив за зростанням нової єврейської колонії. І, дочекавшись сприятливого випадку, убив Гедалія, багато його видних соратників, а також знищив і невеликий вавілонський гарнізон, що знаходився в місті Міцпе.
Гедалія був попереджений про змову, але відкинув пропозицію соратників таємно вбити своїх ворогів. Сам він був убитий під час різанини, влаштованої на святковому бенкеті в другий день Рош а-Шана.
У покарання за вбивство Гедалії Навуходоносор ліквідував Іудейське царство, перетворивши його у вавилонську провінцію, і забрав у полон більше 9000 жителів країни. У підсумку єврейський народ надовго втратив свою державу і національну незалежність. Євреям залишилася одна можливість - бігти в Єгипет. Але й там дістала їх рука Вавилона: кілька років потому Навуходоносор прийшов в Єгипет, зруйнував його і більшість єврейських біженців при цьому загинуло.
На згадку вбивства Гедалії і трагедії, яка потім сталася з єврейським народом невдовзі після зруйнування Першого Храму, і був встановлений цей пост, званий постом Гедалії. Він згадується в Біблії (Зах. 8:19) як "пост сьомого (місяця)".
