Фото: AP Photo/ Christophe Ena
У Франції напередодні виборів завершилося "Щорічне зібрання мусульман" - найбільший ісламський форум Західної Європи. У 2012 році саме мобілізація мусульман принесла перемогу кандидату від соціалістів Франсуа Олланду. Господар форуму, голова "Об'єднання ісламських організацій Франції (UOIF) Амар Ласфар закликав підвищити явку і "врятувати республіку від вкрай правої небезпеки". Зі свого боку, націоналісти обіцяють у разі перемоги "всерйоз взятися за іслам", повідомляють "РИА Новости".
У відповідності з законом 1978 року Франція забороняє етнічну і конфесійну статистику, включаючи офіційні дані про загальну кількість прихильників ісламу. Суворе обмеження поширюється навіть на кримінальну хроніку. Мусульманський фактор стає terra incognita.
Опубліковані в 2016 році дані соціологічної служби IFOP свідчать про чотири мільйони мусульман в країні. Однак ще в 1996 році міністр внутрішніх справ Франції Шарль Паскуа оцінював чисельність прихильників ісламу в п'ять мільйонів. Поява нових даних призвела до суперечок. Багато хто напередодні виборів вирішили, що IFOP, занижуючи кількість мусульман, намагаються "випустити пар" протестного націоналістичного голосування.
Притому що кількість мусульман у Франції залишається невизначеною. Офіційно в країну щороку в'їжджає 200 тисяч легальних мігрантів і невизначене число нелегалів. Відповідно до даних IFOP число мусульман у Франції оцінюється в шість мільйонів, але в дійсності цифри можуть бути і більшими.
Вплив мусульман-виборців у Франції визначається не тільки численністю (іслам - друга релігія в країні), але і впливом ісламістської пропаганди, ключову роль в якій грають "Брати мусульмани". До недавнього часу в країні проповідував імам Хані Рамадан. Проповідник привернув до себе увагу антисемітськими заявами і зрештою втратив візу. Однак зв'язки з "Братами мусульманами" не були перервані. Базою руху у Франції є UOIF, яка контролює понад ста мечетей на всій території країни.
Директор асоціації Амар Ласфар визначив її мету так: "В ісламі немає поняття громадянства. Замість нього мова ведеться про громади. Ми працюємо над тим, щоб поняття громад було юридично визнано республікою. Тоді ми зможемо утворити нашу ісламську громаду і застосовувати власні закони до нашої спільноти".
Де-факто Ласфар виступає за створення "ісламських зон" у Франції, де замість загальнореспубліканських законів застосовувалися б релігійні. З точки зору ісламської традиції подібний підхід підкріплюється досвідом Арабського халіфату, в якому християни користувалися юридичної автономією. Мусульмани просять у Європейського союзу "відповіді ввічливості", яка, однак, з точки зору сучасних правових норм, виглядає неприйнятною.