Преподобний Адріан Ондрусовський (в миру Андрій Завалишин) був дворянином і власником багатого маєтку недалеко від монастиря преподобного Олександра Свірського.
Під час полювання на оленя в 1493 році він випадково зустрів преподобного Олександра Свірського і після цього часто приходив до нього слухати настанови. Згодом він доставляв хліб його сподвижникам. Залишивши маєток, він постригся в Валаамській обителі з ім'ям Адріан. Через кілька років, з благословення преподобного Олександра Свірського, святий Адріан оселився у відокремленому місці на півострові Ладозького озера. Там був побудований храм на честь святителя Миколая Чудотворця. Навпроти поселення іноків в дрімучому лісі острова вкривалась зграя розбійників на чолі з Ондрусом.
Зустрівшись із преподобним, отаман зажадав, щоб іноки покинули своє місце. Преподобний Адріан, не маючи у себе грошей, щоб запропонувати викуп за місце, обіцяв отаману просити за нього перед Богом. Розбійник сміявся над преподобним, але той так довго і смиренно благав його, що отаман пом'якшав і сказав: "Живіть".
Цей отаман незабаром потрапив у полон до іншої зграї, яка ховалась неподалік на кам'янистому Сторожевському мисі. Нещасний знав, що після страшних катувань його очікує смерть, і гірко каявся в колишньому житті. Раптом він побачив перед собою преподобного Адріана, який сказав: "По милосердю Господа, у Якого випросили для тебе пощади пустельному братству, ти вільний" - і зник.
Отаман побачив себе без кайданів на березі і нікого навколо. Вражений, він поспішив до обителі преподобного Адріана і знайшов усіх подвижників за псалмоспівом. Виявилося, що преподобний не виходив з обителі. Розбійник впав до ніг настоятеля і просив прийняти його в братію. Залишений в обителі, він закінчив життя в покаянні. Також розкаявся і розбійник інший шайки. За молитвами преподобного Адріана він прийняв постриг з ім'ям Кипріян. А згодом заснував на місці притоки обитель і прославився чудесами.
Обитель преподобного Адріана отримувала вклади царя Іоанна Грозного. У серпні 1549 року преподобний Адріан був восприємником дочки царя Іоанна Грозного Анни. Коли старець повертався з Москви в обитель його вбили розбійники, сподіваючись знайти гроші. Братія довго чекала настоятеля, і ось через 2 роки, у 1551 році, він з'явився вночі у видінні декільком старцям і розповів про свою кончину. На другий день, 17 травня, братія знайшла його нетлінне тіло в болоті і поховала біля стіни церкви на честь святителя Миколая.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.