Ікона Спаса Нерукотворного - найбільша святиня християнського світу. За Переданням, вона чудесним чином закарбувалася на шматку тканини, яким Господь витер обличчя після умивання. Ісус Христос віддав Своє зображення слузі едеського царя Авгаря, хворого на проказу. Образ зцілив царя і зробив християнином. Чудо зцілення Нерукотворним образом було першим, звершеним не Самим Господом, а Його зображенням. Воно стало знаменням святості зображень Церкви, чудотворності Її ікон.
За традицією, ікона «Спас Нерукотворний» - перший з образів, який довіряють писати іконописцю, який пройшов навчання.
Глинський Чудотворний нерукотворний образ Спаса, поряд з Чудотворної іконою Різдва Пресвятої Богородиці Пустинно-Глинської, є головною Глинською святинею. В Глинську пустинь він був принесений при ігумені Філареті. У рукописному описі пустині 1829 так написано про цю ікону: «Один з братів тутешніх, ієродиякон Оксентій (в миру - Афіноген Андрєєв) мав діда, вельми побожного ченця, який, вправляючись у мистецтві живопису, в XVIII столітті написав у пості і молитві ікону Нерукотворного Спаса ».
Від образу Нерукотворного Спаса як в Муромі, так і в Глинській пустині неодноразово відбувалися благодатні зцілення і знамення.
Ігумен Філарет помістив чудотворний образ Нерукотворного Спаса у великому різьбленому кіоті за правим криласом в храмі Різдва Пресвятої Богородиці. У тому ж 1818 року на кошти, пожертвувані графом Сергієм Павловичем Потьомкіним, він прикрасив цю ікону срібною ризою з кількаярусним вінцем і дорогоцінним камінням. На ризі в особливому кіоті перебувала частка Животворящого Древа Хреста Господнього. Отець Філарет встановив здійснювати по недільних днях перед Нерукотворним Образом акафіст Спасителю, що згодом увійшло в традицію обителі і завжди неухильно виконувалося.
Нерукотворний образ перебував у Глинській пустині аж до її закриття в 1922 році, а також у період тимчасового відкриття монастиря в 1942-1961 роках. Під час закриття обителі ікону вдалося врятувати від конфіскації, і довгі роки вона зберігалася в одного з Глинських подвижників - ігумена Іоанникія (Леута), а після його смерті - у його духовних чад. У 2006 році, 18 липня - в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького - Глинська святиня повернулася в монастир, і це - явний знак милості і благовоління Божого до відроджуваної стародавньої обителі.
Тропарь
Пречистому Твоему образу покланяемся, Благий, просяще прощения прегрешений наших, Христе Боже: волею бо благоволил еси плотию взыти на Крест, да избавиши яже создал еси от работы вражия. Тем благодарственно вопием Ти: радости исполнил еси вся, Спасе наш, пришедый спасти мир.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.