Гроб преподобного Феодосія Печерського у Дальніх печерах лаври
27 серпня Православна Церква святкує пам'ять перенесення мощей преподобного Феодосія Печерського з печер - в Успенський храм Києво-Печерської лаври.
Про особливе значення преподобного Феодосія для Православ’я свідчить той факт, що він став другим святим після князів Бориса та Гліба, канонізованим 1108 року.
Феодосій народився в древньому містечку Васильєв (нинішній Васильків) в 1036 році. З дитинства він вирізнявся від однолітків особливою релігійністю, схильністью до усамітнення та духовних роздумів. Водночас Феодосій помітно тягнувся до навчання, читання духовної літератури, яку він з натхненням опановував.
Думки про чернече життя, зречення миру з ранніх років не полишали молодого Феодосія. Після багатьох життєвих випробувань та пошуків, юнак дістався до Києва і став учнем преподобного Антонія Печерського. У 1058 році преподобний Никон Великий, ігумен Печерської обителі, постриг Феодосія в ченці.
Всі роки його чернечого подвигу проходили у важкій праці. Ніколи не піклуючись про своє грішне тіло, він переймався лише своєю душею та її спасінням. Ніколи не боявся і не сторонився важкої роботи, а завжди шукав її та з задоволенням робив усе за себе та інших ченців. Молився преподобний Феодосій завжди гаряче та щиро. Під час Великого посту віддалявся в окрему печеру, перебуваючи в затворі і усамітненні до самого Великодня.
За чернечі подвиги і особливі чесноти братія монастиря обрала преподобного Феодосія своїм ігуменом в 1062 році. На цій духовній ниві він проявив себе, насамперед, як будівничий Печерської обителі.
Преподобний на місці своїх подвигів заснував наземний монастир, перенісши чернечі келії з вузьких печерних переходів у кам’яні та дерев’яні споруди. При його ігуменстві були зведені всі основні храми і келії обителі. Крім того, поруч з монастирем, преподобний Феодосій побудував храм на честь першомученика архідиякона Стефана з приміщенням для хворих та малозабезпечених людей.
Також преподобний відраховував десятину від прибутків монастиря їм на потребу. Необхідно особливо зазначити всепрощення, любов та терпимість до ближніх святого Феодосія. Незважаючи на лагідність і доброту характеру, преподобний Феодосій керував Печерською обителлю твердою батьківською рукою. Він перший увів у обителі Студійський статут, що стало прикладом для усіх інших монастирів Київської Русі.
Преподобний Феодосій упокоївся через рік після преподобного Антонія, в 1074 році. Перед своєю кончиною він зібрав біля свого ліжка всю монастирську братію, заповідавши їм чисте та вірне служіння Церкві та Богу, терпіння та любов до ближніх. Після смерті тіло преподобного Феодосія було поховано в його келії у Дальніх печерах.
В 1091 році ігумен Іоанн з братією Печерської обителі порадившись постановили, що мощі преподобного отця Феодосія мають знаходитися у головному монастирському храмі. Мощі преподобного було вирішено перенести до Успенського собору.
Віднайти святі мощі було доручено преподобному Нестору Літописцю, який згодом описав цю подію. За три дні до свята Успіння Пресвятої Богородиці ігумен Іоанн відвів Нестора до печери преподобного Феодосія. Оглянувши печеру, вони намітили місце, де необхідно було копати. Ігумен заборонив преподобному Нестору розповідати братії про розкопки, аж поки мощі не будуть віднайдені. Для допомоги отець ігумен дозволив Нестору взяти кого він захоче.
Преподобний Нестор та двоє помічників-ченців від заходу сонця до світанку копали в Дальніх печерах, однак не могли нічого віднайти. Вони почали скорбіти та плакати, думаючи, що святий не благоволить їхнім пошукам, одночасно цю думку змінила й інша – чи в тому місці вони шукають, і вони стали копати з протилежного боку.
Тільки вдарили до ранкової служби, як преподобний Нестор натрапив на гробницю преподобного Феодосія. Мощі виявилися нетлінними, суглоби не розпалися, лише волосся присохло на голові.
Віднайдення мощей преподобного супроводжувалося різноманітними чудесами. Тієї ночі багато людей бачили незвичне яскраве світло, що розповсюджувалось над монастирем.
Чудесне знамення в цю ніч також бачив єпископ Володимирський Стефан (ігумен Печерської обителі в 1074 – 1078 роках), який у той час знаходився в Києві в Кловському монастирі і знав про пошуки мощей преподобного Феодосія.
Коли єпископ Стефан побачив вночі над монастирем яскраве світло, подумав, що почали перенесення мощей без нього. Він, сівши на коня, разом з Климентом, ігуменом Кловської обителі, попрямував до печери преподобного. Коли вони наближалися до печери, побачили над нею безліч яскравих свічок, проте під’їхавши зовсім близько нічого схожого не виявили.
Наступного дня мощі урочисто були перенесені до Успенського собору, де були покладені в спеціально приготованому місці, праворуч.
У 1108 році на прохання ігумена Феоктиста митрополит Київський Никифор ухвалив на Соборі вписати Феодосія в Синодик у всіх єпархіях. Це означало, що з цього моменту почали відзначати не тільки блаженну кончину преподобного Феодосія, але й перенесення його нетлінних мощей.
Згодом на пожертви князів для мощей була зроблена дорогоцінна рака зі срібла. 1240 року, під час навали монголо-татар, ця рака разом з іншими священними реліквіями була захована братією монастиря під спудом Успенського собору, де вона і досі знаходиться.
Преподобний Феодосій і по своїй смерті не залишає свою духовну опіку над Печерською лаврою, Києвом та всією нашою Вітчизною, тому що як казав сам святий – «Тілом відхожу від вас, проте духом завжди буду з вами».
Архімандрит Даміан (Радзіховський), блюститель Дальніх печер Києво-Печерської лаври - для "УНІАН-Релігії".