Преподобним Феодору і Василію Печерським моляться про позбавлення від любові до наживи.
Преподобномученики Феодор і Василь Печерські трудилися в одинадцятому столітті в Ближніх печерах Києва. Святий Феодор роздав своє багатство жебракам, віддалився в монастир і оселився в печері, сусідній з печерами преподобного Феодосія. Багато років пробув він тут в суворому пості. Коли він почав турбуватися про маєток, який він роздав, святий Василь втішав його: «Прошу тебе, брате Феодоре, не втрачай нагороди; якщо хочеш маєтку, візьми все, що є у мене». Преподобний Феодор розкаявся і сердечно полюбив преподобного Василія, разом з яким жив в келії.
Одного разу преподобний Василій протягом трьох місяців ніс послух поза монастирем. Біс, прийнявши його вигляд, з'явився до преподобного Феодора і вказав скарби, колись приховані в печері розбійниками. Інок хотів вже вийти з монастиря, щоб купити маєток і жити в миру. Але коли повернувся преподобний Василь, бісівський обман розкрився. З тих пір преподобний Феодор став уважнішим до себе. Щоб не захоплюватися помислами, він поставив у себе жорно і ночами перемелював зерно. Так довгими і старанними подвигами він звільнився від пристрасті сріблолюбства, тобто любові до наживи.
До князя Мстислава Святополковича дійшов слух, що інок Феодор знайшов багато скарбів в печері. Він викликав до себе преподобного і велів вказати місце, де заховані цінності. Святий Феодор відповів князю, що і справді він бачив у печері багато золота, але щоб не було спокуси він разом з ченцем Василем зарив їх, а Бог відняв у нього пам'ять, де воно приховано. Не повіривши святому, князь наказав замучити його до смерті. Святого Феодора побили так, що вся волосяниця його була змочена кров'ю, потім його повісили вниз головою, розклавши під ним багаття. У п'яному стані князь повелів мучити і святого Василя, а потім сам убив його стрілою. Вмираючи, преподобномученик Василь кинув стрілу до ніг князя Мстислава і передбачив, що скоро він сам буде смертельно уражений нею. Пророцтво виповнилося: 15 липня 1099 на стіні Володимирської фортеці князь Мстислав під час міжусобної війни з Давидом Ігоровичем був несподівано вражений стрілою в груди крізь отвір дошки і в наступну ніч помер. Впізнавши свою стрілу, князь сказав: «Помираю за преподобномучеників Василя і Феодора».
Тропарь
Союзом любве связавшеся, преподобнии, всяк союз козней вражиих попрасте, страдание же и смерть неповинне от сребролюбиваго князя претерпесте добле, тем молим вас, вкупе поживших и венцы мучения приемших, молитеся Господеви о нас, яко да во мнозей любви, вере и надежди добре поживше, всегда ублажаем вас, Феодоре и Василие добропобеднии.