14 серпня Православна Церква святкує винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, а також пам'ять старозавітних мучеників за віру - Маккавеїв.
Близько двохсот років тривало мідійсько-перське панування над іудеями. Повертаючись з Вавилонського полону вони потрапляли під владу перських, а потім грецьких царів, які переслідували їх за істинну віру і примушували до ідолопоклонства.
Особливо жорстоким гонителем був цар Антіох Єпіфан. Цей цар хотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися тільки грецьким богам, тобто язичницьким ідолам. Багато хто з іудеїв корилися царю, але інші готові були краще померти, ніж відступити від істинної віри своїх батьків.
Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу. Коли він відмовився, його стали умовляти, щоб він показав тільки вид перед народом, ніби їсть заборонену законом їжу. Але Єлеазар і на це відповів: «У мої літа негідно лицемірити; якщо молоді дізнаються, що дев'яностолітній Єлеазар ухилився в язичництво, то і вони можуть спокуситися і відійти від віри».
Тоді його відвели до мучителя, і Єлеазар мужньо вмер за істинну віру. Одного разу до самого царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар примушував їх з'їсти заборонене Законом, але вони сміливо відповідали йому: «Ми готові краще померти, ніж переступити закон наших батьків». Тоді цар віддав їх жорстоким мукам. Їм вирізали язики, відсікали пальці на руках і на ногах, здирали шкіру з голови, і живими палили на розпечених сковородах. Так були замучені шість братів Маккавеїв.
Наймолодшого цар з ласкою переконував не противитися. Він обіцяв щедро нагородити його і, нарешті, звернувся до матері, щоб вона дала пораду своєму синові підкоритися і виконати вимогу царя. Але Соломонія підійшла до сина і сказала: «Син мій! Не бійся цього мучителя і зустрінь смерть так само, як твої брати, щоб я могла усіх вас разом зустріти в майбутньому вічному житті».
Тоді цар віддав смерті і молодшого брата, піддавши його ще більшим мукам. Потім була замучена і сама мати. Це і є старозавітне сімейство мучеників Маккавеїв (166 р.до Р.Х.). На захист істинної віри і своєї батьківщини повстав священик Маттафія з п'ятьма своїми синами. Близько них скоро зібралося багато ревнителів Божого закону. Особливою хоробрістю з синів Маттафії відрізнявся Іуда, названий в пам'ять мучеників Маккавеєм. Іуда Маккавей з невеликим військом багато разів перемагав сирійців.
Але його оточило численне військо сирійське (22000), а у нього було тільки 800 чоловік. Іуда загинув геройською смертю. Він не погодився бігти від ворогів і тим захмарив свою славу. Брат його Симон остаточно розбив сирійські війська, очистивши від них місто Єрусалим з храмом, і звільнив свій народ від панування грецьких царів, що царювали в Сирії.
У подяку за це іудеї постановили, що на майбутній час, до самого пришестя Спасителя, старший з роду Симонова повинен бути у них первосвящеником і правителем народу. Звільнившись від панування греків, іудеї недовго користувалися свободою. Незабаром (64 рік до Р.Х.) ними оволоділи римляни, і правителем над Палестиною був поставлений Ірод, прозваний Великим, в дні царювання якого народився Спаситель світу Ісус Христос.
Тропар
Боле́зньми святы́х, и́миже о Тебе́ пострада́ша, умоле́н бу́ди, Го́споди, и вся на́ша боле́зни исцели́, Человеколю́бче, мо́лимся.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.