Іоасаф (Скріпіцин) (+ 1555), митрополит Московський і всієї Русі (1539 - 1542).
Походив з дворянського роду Скріпіциних, його народження, очевидно, слід датувати останньою чвертю XV століття. Відомо припущення, що це колишній священик Георгій Скрипиця з Ростова, який писав заперечення на рішення Собору 1503.
Пострижений у чернецтво в Троїце-Сергієвій лаврі. З 1529 г. - ігумен Троїце-Сергієвої лаври.
9 лютого 1539 хіротонізований на єпископа Московського з возведенням у сан митрополита. В "Актах Археографічної експедиції" опублікований досить докладний Чин поставлення Митрополита Іоасафа. Очолив інтронізацію Новгородський владика Макарій, який дав при цьому "повольную" грамоту митрополиту Іоасафові.
Уже в перші три неділі березня митрополит Іоасаф поставив трьох нових ієрархів: Ростовського архієпископа Досифея (1539-1542), що був до цього ігуменом Кирило-Білозерського монастиря (1533-1539); настоятеля Ферапонтова монастиря ігумена Ферапонта (1530-1539) звів в єпископа Суздальського (1539-1543); нарешті 16 березня рукоположив Смоленського єпископа Гурія (Заболоцького) (1535-1555).
В 1540 р за його благословення і веління священикам Новгородського Софійського собору складене "Велике миротворне коло".
У 1542 році він дав вклад в Успенський собор - Статут церковний, рукопис кінця XV-XVI століття. У тому ж році незадовго до свого зверження з престолу він дав вклад в Троїцький монастир.
В 1540 р митр. Іоасаф клопотав перед государем про звільнення кн. Бєльського з темниці. З тих пір, разом з Бєльським, вын був "першосовєтніком" государя, що викликало невдоволення Шуйських.
3 січня 1542 митрополит Іоасаф був позбавлений влади і засланий до Кирило-Білозерського монастиря.
Під час Стоглавого Собору йому надсилали для перегляду постанови Собору. В одному зі своїх зауважень на постанови Собору він висловив особливу дбайливість про те, щоб тяглі люди (селяни) не були принижувані тягарем податків.
27 липня 1555 митрополит мирно помер в Троїце-Сергієвій лаврі і був похований в "келії преподобного Сергія". Пам'ять його відзначена в Лаврському місяцеслові. Його ім'я входить до складу собору Радонежських святих.
Мощі його до цього часу спочивають в Троїце-Сергієвій лаврі в південному притворі Троїцького собору, званому Серапіоновою палатою.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.