Преподобному Корнилію моляться про допомогу в зціленні хворих немовлят.
Преподобний Корнілій, в миру Конон, син Рязанського купця, в юних літах зник з батьківського дому і прожив 5 років у старця Павла, біля Переяславля. Пізнише прийшов в Переяславську обитель святих Бориса і Гліба.
В ті часи монастир був одним із найбідніших. Конона довго не погоджувалися прийняти, бо він був ще молодий, - на вигляд вважали, що йому «не більше 15 років» - до того ж він нічого не говорив про себе; але терпіння Конона привело його до мети. Через п'ять років він прийняв чернецтво з ім'ям Корнілій.
З цього часу ніхто не бачив преподобного сплячим на ліжку. Деякі з братії насміхалися над святим, як юродивим, але преподобний мовчки переносив образи і посилював чернечі подвиги. Попросивши у ігумена дозвіл жити в затворі, преподобний Корнилій зачинився в збудованій для нього особливій келії і безвихідно трудився в пості і молитві.
Одного разу братія знайшла його ледь живим: кімнатка преподобного була замкнена зсередини. Три місяці преподобний Корнилій пролежав хворим; він міг приймати тільки воду і сік. Одужавши, преподобний залишився жити з братією. Святий Корнилій був паламарем у храмі, служив на братській кухні, трудився в саду. Завдяки праці преподобного в монастирському саду росли чудові яблука, які він з любов'ю роздавав приходячим.
Від суворого посту тіло преподобного Корнилія висохло, але святий не переставав трудитися: своїми руками він викопав для братії колодязь. Тридцять років прожив преподобний Корнилій в повному мовчанні, братія вважала його глухим і німим. Перед кончиною, що послідувала 22 липня 1693 року, він покаявся у духівника обителі отця Варлаама, причастився Святих Таїн і прийняв схиму. Преподобний був похований у каплиці.
Через 9 років при побудові нового храму його мощі були знайдені нетлінними. У рукописному житії преподобного записано 17 чудес, які відбулися при його мощах до 1717 року, але чудодійна благодать зцілення не закінчується.
Тропар
Новоявленнаго угодника Божия почтим, Корнилия преподобнаго, крест на рамо вземшаго, иго Христово усердно понесшаго, иже на невидимыя враги мужественно подвизався и козни их поправ, яко добр воин, Владыце Христу предста и молится о душах наших.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.