Преподобномучениця діва Февронія постраждала в царювання Діоклетіана (284-305). Вона виховувалася в монастирі в місті Сиваполі (Ассірійська область). Настоятелькою обителі була ігуменя Вриєна, тітка святої Февронії. Ігуменя, піклуючись про спасіння святої Февронії, призначила їй більш суворий спосіб життя, ніж іншим черницям.
Слава про її благочестиве життя поширилася по місту. Знатна молода вдова Ієрія, язичниця, стала відвідувати святу Февронію. Під впливом її повчань і молитов вона прийняла святе Хрещення і привела до Христової віри своїх батьків і родичів.
У той час Діоклетіан направив до Асирії для винищення християн загін воїнів і коли вони наблизилися до обителі, насельниці зникли. У монастирі залишилися тільки ігуменя Врієна, її помічниця Фомаіда і свята Февронія. Воїни обшукали обитель, але не знайшли нікого, крім двох стариць і святої Февронії.
Святу, зі зв'язаними руками й ланцюгом на шиї, привели до воєначальникові. Їй запропонували відмовитися від віри в Христа і принести жертву язичницьким богам, обіцяючи їй почесті, нагороди. Свята діва твердо і безстрашно відповіла, що не відречеться від віри в Христа і її піддали жорстоким мукам. Муки були такі нелюдські, що народ став криком вимагати припинення катування ні в чому не винної дівчини, не виносили жахливого видовища і йшли з місця муки, проклинаючи Діоклетіана та його богів. Нарешті, святій мучениці Февронії відтяли голову.
Щорічно, в день мученицької кончини святої Февронії, в обителі відбувалося торжество. Під час всенічного бдіння сестри обителі завжди бачили святу Февронію, яка займала своє звичайне місце у храмі. Від мощей святої мучениці відбувалися численні чудеса та зцілення. У 363 році мощі святої Февронії були перенесені в Константинополь.
"УНІАН-Релігії"