Учень прп. Сергія
Никон народився в Юр`єв-Польському. З дитинства він мав схильність до чернечого життя і, дізнавшись про Сергія Радонезького, захотів стати його учнем. Прийшовши до обителі преподобного Сергія Никон не був прийнятий до числа братії, Сергій направив його до свого учня Опанасу, ігумену серпуховского Висоцького монастиря. Никон підкорився й вступив до Висоцький монастир. Досягнувши 30 років, будучи рукопокладений в ієромонаха він знову прийшов до преподобного Сергію і був прийнятий ним до числа братії Троїцького монастиря.
Бачачи чесноти Никона, Сергій узяв його у свою келію і зробив своїм учнем. За півроку до своєї смерті в 1392 році, пішовши в затвор, Сергій поставив Никона ігуменом Троїцького монастиря. Никон недовго був ігуменом і незабаром після смерті свого вчителя пішов у затвор, залишивши керівництво монастирем преподобному Саві Сторожевського. У 1398 році Сава на прохання Звенигородського князя Юрія Дмитровича покинув монастир і переселився в околиці Звенигорода де заснував свій Саввін-Сторожевський монастир і Никон, вийшовши із затвора, знову повернувся до управління Троїцьким монастирем.
При Никоні Троїцький монастир був повністю зруйнований військами хана Едигея у 1408 році, вдалося врятувати тільки книги і священні судини. Никон почав відновлення монастиря. 5 липня 1422 при закладці кам`яного храму в ім`я Святої Живоначальної Трійці їм були знайдені мощі преподобного Сергія. Для прикраси храму їм були запрошені іконописці Данило Чорний та Андрій Рубльов. Церковний переказ, підтримується більшістю дослідників, приписує Никону замовлення Андрію Рубльова «в похвалу Сергія Радонезького» знаменитої ікони Трійці.
Никон помер 17 листопада 1426 і був похований поряд з ракою преподобного Сергія. При митрополиті Йони Московському ієромонахом Пахомієм Логофетом були написані житіє і служба преподобному Никона, а в 1547 році митрополитом Макарієм було встановлено його загальноцерковне шанування.