Проповідники Слова Божого
Святі Гурій і Самон були друзями, родом із міста Едеси в Македонії. Несучи свій подвиг в пустелі, вони навертали до Христа язичників, за що були піддані гонінню з боку Диоклітіана і Максиміана. Їх схопивши, повісили на дереві за одну руку, а до ніг прив’язали тяжкий камінь. Через 5 годин їх зняли і забили ноги в колоди, вкинувши у в’язницю. Через деякий час розпочалися нові тортури. Святий Гурій настільки ослаб, що не міг стати на ноги, бо ті згнили від тяжкої колоди. Його через це залишили у в’язниці, а святого Самона прив’язали стрімголов за одну ногу до високого дерева і все тіло знову обвішили тяжкими предметами.
Перетерпівши страшні тортури, знущання і ув’язнення обидва мученики були усічені мечем і отримали вінець слави на небесах.
Святий Авів, який був дияконом в Едесі, постраждав за Христа при імператорі Лікінії. Ходячи по всьому місту із хати в хату, він навчав людей вірі і переконував бути мужніми в сповіданні Христа. Добровільно віддав себе в руки воїнам-палачам, що шукали його. Він твердо визнав себе християнином. За це, після того, як його шкребли залізними кігтями, був виданий на спалення. Мученик сам увійшов в вогонь і з молитвою віддав дух свій Господеві. Коли вогонь зник, мати святого і родичі взяли тіло його неушкодженим і поховали поруч із могилами Гурія і Самона.
Ці три сповідники прийняли мученицьку кончину в різні роки, але в одному місці і навіть в один і той самий день. Відразу після їх мученицької кончини на гробах стали звершуватися багаточисельні чудеса над тими, хто з вірою і любов’ю закликав їх собі на допомогу.