8 липня Православна Церква вшановує пам'ять преподобномучениці Февронії

Преподобномучениця діва Февронія постраждала за віру в Христа під час царювання Діоклетіана. Вона виховувалася в монастирі в місті Сиваполі (Ассірійська область).

Настоятелькою обителі була ігуменя Вриєна, тітка святої Февронії. Ігуменя, піклуючись про спасіння святої Февронії, призначила їй більш суворий спосіб життя, ніж іншим черницям. Слава про її благочестя поширилася у місті.

Знатна молода вдова Ієрія, язичниця, почала відвідувати святу Февронію. Під впливом її повчань і молитов вона прийняла хрещення і привела до Христової віри своїх батьків і родичів. 

У той час Діоклетіан направив до Асирії для винищення християн загін воїнів і коли вони наблизилися до обителі, насельниці зникли. У монастирі залишилися лише ігуменя Врієна, її помічниця Фомаіда і свята Февронія. Воїни обшукали обитель, але не знайшли нікого, крім двох стариць і святої Февронії.

Святу, зі зв'язаними руками й ланцюгом на шиї, привели до воєначальника. Їй запропонували відмовитися від віри в Христа і принести жертву язичницьким богам, обіцяючи їй почесті та нагороди. Свята діва рішучо та безстрашно відповіла, що не відречеться від віри в Христа і її піддали жорстоким мукам.

Муки були настільки нелюдськими, що народ почав вимагати припинення катування невинної дівчини. Люди не виносили жахливого видовища і йшли з місця муки, проклинаючи Діоклетіана та його богів. Нарешті, святій мучениці Февронії відтяли голову.

Щорічно, у день мученицької кончини святої Февронії, в обителі відбувалося торжество. Під час всенічного бдіння сестри обителі завжди бачили святу Февронію, яка займала своє звичайне місце у храмі. 

Від мощей святої мучениці відбувалися численні чудеса та зцілення. У 363 році мощі святої Февронії були перенесені в Константинополь.

Тропар

Агница Твоя, Иисусе, Феврония зовет велиим гласом: Тебе, Женише мой, люблю, и, Тебе ищущи, страдальчествую, и сраспинаюся, и спогребаюся крещению Твоему, и стражду Тебе ради, яко да царствую в Тебе, и умираю за Тя, да и живу с Тобою; но яко жертву непорочную приими мя, с любовию пожершуюся Тебе. Тоя молитвами, яко Милостив, спаси души наша.