Влахернська ікона Божої Матері знайдена в Єрусалимі імператрицею Євдокією в часи святителя Ювеналія, Патріарха Єрусалимського, і преподобного Євфимія Великого.
Свята ікона була надіслана в Константинополь, де імператриця Пульхерія поставила її у Влахернській церкві, де зберігалася чесна Риза Богородиці.
Цю святу ікону називають ще Одигітрією, тобто Путеводительницею. Саме з цією іконою Патріарх Сергій обходив у 626 році стіни Константинополя з молебнями при облозі столиці варварами.
У пам'ять цієї та інших перемог, здобутих завдяки заступництвом Пресвятої Діви, було встановлено щорічно в суботу п'ятої седмиці Великого посту здійснювати свято Похвали Пресвятої Богородиці (Субота акафісна).
Спочатку святкування відбувалося тільки у Влахернському храмі в Константинополі. У IХ столітті свято було внесено до статуту монастиря преподобного Сави Освяченого і в Студійський статут, а потім включене в Постову Тріодь і стало загальним для всієї Православної Церкви.
Після падіння Константинополя в 145З році, Влахернська ікона була перенесена на Афон, а в 1654 році надіслана афонськими ченцями до Москви, у дар цареві Олексію Михайловичу.
Святкування Влахернської іконі здійснюється 20 липня, а також 15 липня (у свято Ризоположення) і в суботу акафісту - на п'ятій седмиці Великого посту.