Туркам не вдалося навернути праведного Іоанна в мусульманську віру. Безстрашного бранця поважали за його добросердя і чесність. Святого шанують не тільки православні, а й мусульмани.
Святий праведний Іоанн Руський народився наприкінці XVII століття в Україні, служив солдатом в армії Петра I і брав участь у російсько-турецькій війні. Під час однієї з битв, юнак був узятий у полон.
Турки безуспішно намагалися навернути його в мусульманську віру. Господар, бачачи безстрашність бранця, перестав його мучити й змушувати зректися православ'я, а доручив йому стежити за худобою. Тут же в стійлі була поставлена для Іоанна постіль. Незважаючи на те, що оточуючі часто знущалися над Іоанном, бачачи його старанність у роботі, святий не тільки продовжував старанно трудитися, але при нагоді допомагав господарям у роботі і втішав у біді.
Добросердя святого прийшлося до душі господареві будинку. Він став настільки довіряти йому, і поважати його за чесність, що запропонував жити вільно. Однак подвижник вирішив залишитися на стайні, де ніхто не заважав йому кожної ночі молитися Богу.
Іноді ночами він приходив, щоб помолитися до храму великомученика Георгія. У цьому ж храмі у свята він причащався. Незважаючи на свою бідність, завжди допомагав нужденним.
Праведна кончина святого послідувала в травні 1730 року після причастя Святих Таїн Христових. Господар покликав священиків. На похованні були всі християни, які жили в місті. Через три з половиною роки були знайдені його нетлінні мощі і перенесені в храм великомученика Георгія.
Нового святого стали вшановувати не тільки православні, але і вірмени, і навіть турки. 1881 року частина мощей була перенесена в Пантелеймонів монастир на Афоні. Інша частина в 1924 році була поміщена в храмі святого Іоанна на острові Эвбія, де перебуває й донині.
Тропар
От земли пленения твоего воззвавый тя к Небесным селением, Господь соблюдает невредимо и цельбоносно тело твое, праведне Иоанне, ты бо, в России ятый и во Асию проданный, посреде, агарянского злочестия благочестно пожил еси во мнозе терпении и, сеяв зде слезами, жнеши тамо неизглаголанною радостию. Темже моли Христа Бога спастися душам нашим.