Натовп розлючених язичників оточив храм, погрожуючи вбити святителя Леонтія. Але він вийшов до них безстрашно, сяючи небесним світлом. Як громом уражені, язичники впали до ніг його. Він їх підвів, зцілив і потім хрестив.
Леонтій, уродженець міста Києва, отримав виховання в щойно заснованій князем Ярославом Мудрим Володимирській школі і добре вивчив грецьку мову.
Постриг майбутній святитель прийняв у Константинополі. Повернувшись до Києва, він вступив у Печерський монастир під керівництво преподобного Антонія.
Святитель Леонтій перший з печерських іноків отримав єпископське висвячення: він був возведений ще за життя великого князя Ярослава на Ростовську кафедру.
Єпископ оселився при соборному храмі і насамперед зайнявся освітою кліриків. Потім він звернувся і до дикої язичницької чуді. Але язичники вигнали його з міста. Тоді святитель Леонтій спорудив храм в ім'я святого архистратига Михаїла за містом, біля струмка Бутовизна, оселився там і зайнявся дітьми.
Він запрошував їх до себе, пригощаючи кутею, тобто вареною пшеницею з медом, і в той самий час навчав їх Христовій вірі і хрестив. Нарешті він повернувся в місто і став навертати до Христа і дорослих.
Одного разу озброєний натовп розлючених язичників оточив храм, в якому знаходився святитель, погрожуючи вбити його. Але він вийшов до них безстрашно, у повному святительському вбранні, сяючи небесним світлом. Як громом уражені, у страсі знерухомлені язичники впали до ніг його. Він їх підвів, зцілив і потім хрестив.
Згідно з житієм святителя Леонтія, життя своє він все ж скінчив мученицьким подвигом.
Святі мощі святителя Леонтія були відкриті нетлінними при великому князі Андрії Боголюбському в 1164 році.
Тропар
Апостолом сопричастник и к Богу молебник верен, добродетельми возшед на Небесная, и любовь возложил еси к Любящему тя, и неверныя люди обратил еси в веру. Тем ныне, со Ангелы ликуя, предстоиши престолу славы всех Царя Христа Бога: молися, святителю Леонтие, да спасет души наша.