Святий Микита народився близько 760 року на північно-заході Малої Азії, у благочестивій родині. Мати померла, коли хлопцеві було вісім днів, а батько, якого звали Філарет, прийняв чернецтво.
Хлопчик був вихований бабусею і з юнацьких років прислуговував у церкві, перебуваючи під духовним керівництвом відлюдника на ім'я Стефан. Останній у 782 році направив юнака в Мидикійський монастир, який у цей період управлявся ігуменом Никифором Сповідником і славився суворістю статуту і благочестивим життям насельників.
У 790 році патріархом Константинопольським Тарасієм молодий подвижник був висвячений у сан ієромонаха, а пізніше став наступником святителя Никифора Сповідника з управління монастирем.
Життя подвижника було відзначено даром чудотворіння.
У період правління імператора Лева Вірменина на початку дев'ятого століття в імперії відновилася іконоборча єресь, а після Константинопольського собору 815 року, патріарх Никифор Царгородський був позбавлений влади і на його місце з числа мирян обраний іконоборець Феодот I.
У цей період імператором були скликані ігумени всіх монастирів з метою схилення їх до помилкового вчення про ікони. Ігумен Мидикійського монастиря Микита твердо відстоював православне іконошанування і, тому був засланий у фортецю Масалеон.
Імператором і лжепатріархом Феодотом була застосована хитрість, за якою ув'язненим було оголошено про їхні звільнення та дозвіл шанування ікон за умови співслужіння та євхаристійного спілкування з лжепатріархом Феодотом. Після довгих роздумів, поступаючись проханню ув'язнених ігуменів інших обителей, преподобний Микита увійшов у храм, де для обману сповідників були виставлені ікони, та прийняв Причастя, але по дорозі у свій монастир побачив, що іконоборство і наруга над іконами триває.
Розкаявшися у своєму вчинку, він повернувся в Константинополь, де став знову безбоязно викривати іконоборчу єресь і відкинув усі вмовляння імператора.
Він був знову ув'язнений на острові святої Глікерії, в якому провів шість років.
По закінченні тюремного строку, подвижник не повернувся в монастир, а оселився в самоті на одному з островів поблизу Константинополя, де і помер 16 квітня 824 року.
Тропар
Православия наставниче, благочестия учителю и чистоты, вселенныя светильниче, архиереев Богодухновенное удобрение, Никито премудре, ученьми твоими вся просветил еси, цевнице духовная. Моли Христа Бога спастися душам нашим.