Священномученик Іриней постраждав під час гоніння на християн при римських імператорах Діоклетіані і Максиміані в кінці третього століття.
Іриней був пресвітером і разом з дружиною виховував дітей у християнському благочесті, а також користувався великою повагою за свою освіченість і суворе життя.
Пізніше він був поставлений єпископом у місто Сирмій у Паннонії, сучасна Угорщина.
За гарячу проповідь Христової віри його схопили і привели на суд до правителя.
За відмову відректися від Христа і принести жертву язичницьким богам святого почали жорстоко бити і катувати. Очевидцями мук були батьки, родичі та друзі святителя, які намагалися вмовити його скоритися, але мученик залишався непохитним.
Після жорстоких мук святий сповідник довго перебував у в'язниці. Правитель намагався зламати волю мученика, умовляючи його помилувати своє життя заради синів.
Правитель наказав кинути в річку святого. Мученика привели на міст через річку Саву, де він, ставши на коліна, в останній раз звернувся з молитвою до Господа про паству Сирмійської Церкви.
Після молитви священномученика Іринея обезголовили, а тіло кинули в річку.
Тропар
Жизнь твою целомудренно совершил еси, ничтоже на земли паче Христа предпочет, радуяся, вшел еси на мученическое благославие, противяся мучителя повелению, явился еси венценосец священный, ибо Христос возмездие тебе дарова и всели тя в Царство Небесное.