Сьогодні день пам'яті святителя Серапіона, архієпископа Новгородського. Він був добрим пастирем і вчителем, живильником жебраків і карателем вельмож, утіхою скорботним і для всіх помічником.
Святитель Серапіон народився в підмосковному селі Пехорка. З юних літ він прагнув до іночества, та по волі батьків одружився. Але через рік померла його дружина, і Серапіон, відпустивши на волю рабів та роздавши майно бідним, прийняв постриг у Дубенському Успенському монастирі. За добродійне життя його вибрали ігуменом обителі. Він багато потрудився для монастиря і так прославився своїми чернечими подвигами, що саму обитель почали називати Серапіоновою пустинню. Та згодом, бажаючи віддатися богомисленню і строгим подвигам, Серапіон склав із себе обов'язки настоятеля обителі і перейшов у Троїце-Сергієву лавру.
Його поважав великий князь Іоанн Васильович, і відомо, що по клопотанню святителя Серапіона князь помилував трьох засуджених на смертну страту боярин. Також виділився своєю розсудливістю святий на Соборі 1504 року, коли гаряче відстоював церковні і монастирські маєтки, як засіб добродійності.
У 1506 року збором архіпастирів він був висвячений на архієпископа Новгородського. У Новгороді були тоді важкі часи. Три роки Новгород страждав від смертоносної язви. Невпинно молячись про припинення страшної хвороби, святитель Серапіон з іконами і хрестами ходив містом. У тому самому році почалася пожежа: при страшній бурі вогонь поширювався з такою силою, що люди не встигали рятуватися. І архієпископ з хресним ходом вийшов на Волховській міст до Дивного хреста, але не міг вимовити й слова на молебні - сльози лились з очей його, як струмені, безперестанно. Він молився серцем своїм, поки не припинився гнів Божий.
У 1509 році він був позбавлений єпископської кафедри. Це сталося через непорозуміння, суперечку з преподобним Йосипом Волоцьким, Це використали недоброзичливці, і святителя Серапіона заслали в 1508 році в Московський Андронієвий монастир. Проте незабаром преподобний Серапіон примирився з преподобним Йосипом. І у 1511 році святитель Серапіон переселяється в Троїце-Сергієву Лавру, де в безперестанному подвигу богомислення і молитви проводить своє життя, сподобившись від Господа дару прозорливості і чудотворення.
Одного разу на свято Успіння Пресвятої Богородиці святитель зцілив кульгавого, який багато років повзав на ногах і руках, спираючись на деревинки. Кульгавий підвівся, підійшов до архієпископа і прийняв від нього благословення. Всі, хто були при цьому чуді, прославили Бога і його угодника.
Перед кончиною своєю святий Серапіон прийняв схиму. Попрощавшись із братією обителі преподобного Сергія і причастившись Святих Тайн, він помер 29 березня 1516 року, зі словами на вустах: «Господи, в руки Твої передаю дух мій».
Нетлінні мощі святителя Серапіона були знайдені в квітні 1517 року і донині спочивають у Троїце-Сергієвій лаврі.
Тропар
Твердый адамант воистинну, отче, показался еси, во всем подобяся Владыце своему и Господу.