Життя та церковне служіння священномученика Власія проходило в період правління римських імператорів Діоклетіана і Лікінія.
За святість життя і благочестя Власій був обраний на єпископське служіння жителями міста Севастія в Малій Азії. У ті часи багато віруючих ховалися від переслідувань у пустельних і відокремлених місцях. Святитель Власій також пішов на гору Аргеос. Відомо, що до оселі святого часто приходили дикі тварини, які смиренно чекали біля його келії закінчення молитви Божого угодника, щоб потім отримати від нього зцілення від хвороб і благословення.
Коли місцевий правитель по імені Агриколай дізнався про те, що в горах ховаються християни, то наказав негайно схопити їх. Однак його слуги змогли знайти тільки єпископа Власія. По дорозі на місце страти святий прославляв Господа за майбутній мученицький вінець і здійснив багато чудес і зцілень.
Після відмови єпископа Власія відректися від Христа, він був відданий на муки. Незабаром Агриколай наказав утопити його в озері. Перехрестивши воду, сповідник пішов по ній, як по суші.
На пропозицію Власія піти за ним по воді відгукнулося 68 слуг правителя. Закликавши на допомогу своїх богів, вони зайшли у воду і звідти вже не вийшли. Святитель незабаром повернувся до своїх катів.
Розгніваний втратою своїх кращих слуг Агриколай наказав відсікти Власію голову.
Це сталося близько 316 годп після Різдва Христового.
За переказами, тіло святого Власія поховала з почестями благочестива жінка на ім’я Еліса на місці страти святого.
Тропар
И нравом причастник, и престолом наместник апостолом быв, деяния обрел еси, Богодохновенне, в видения восход, сего ради слово истины исправляя, и веры ради пострадал еси даже до крове, священномучениче Власие. Моли Христа Бога спастися душам нашим.