Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, у місті Фіваїді. Залишившись сиротою, він багато витерпів від свого користолюбного родича з-за батьківського спадку. Під час гонінь імператора Декія на християн святий Павло, дізнавшись про підступний задум видати його в руки гонителів, покинув місто і пішов у пустелю.
Преподобний Павло оселився в печері біля підніжжя гори і прожив у ній 91 рік, безперервно молячись Богові вдень і вночі. Він харчувався фініками і хлібом, який приносив йому ворон, ховався від холоду і спеки в одязі з пальмового листя.
Незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому, який також жив і трудився у Фіваїдській пустелі.
Одного разу святому Антонію прийшла думка, що навряд чи є інший такий пустельник, як він. В ту ж хвилину преподобний почув наказ йти вглиб пустелі, щоб побачити людину, яка живе у цих місцях довше і в духовному відношенні була більш досконалою, ніж сам Антоній.
Святий негайно пішов і знайшов печеру святого Павла. Преподобний Павло спокійно вийшов йому назустріч. Старці назвали один одного по імені, обнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс їм обом хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію наближення своєї смертної години і заповів поховати його.
Святий Павло преставився під час молитви, стоячи на колінах. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні ангелів, пророків і апостолів, піднімалася до Бога.
Два леви прибігли з пустелі і кігтями вирили могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця, взяв його одяг з пальмового листя і пішов у свою обитель.
Цей одяг преподобний Антоній зберігав, як найбільшу святиню, і одягав тільки два рази на рік - на Великдень і П'ятидесятницю.
Преподобний Павло Фівейський помер у 341 році, коли йому було близько ста тринадцяти років. Він не заснував ні однієї обителі, але незабаром після його смерті з'явилося багато наслідувачів його життя, які покрили пустелю обителями.
Преподобний Павло вважається батьком православного чернецтва.
Тропар
Боже отец наших, творяй присно с нами по Твоей кротости, не отстави милость Твою от нас, но молитвами их в мире управи живот наш.