17 грудня православні та греко-католікі відзначають день пам'яті святої великомучениці Варвари, постраждалу за віру в 306 році за часів царювання імператора Максиміана.
Свята Варвара жила в ІІІ ст. у фінікійському місті Іліополі. Після смерті матері її виховував батько Діоскор, який був багатим і шляхетним міщанином, переконаним язичником.
Познайомившись з християнами, Варвара згодом прийняла святе хрещення від олександрійського священика.
Не зламали святу Варвару ні погрози батька ні увіщування та тортури управителя Мартіана. Зважаючи на непохитність та те, що й інші почали наслідувати її християнську дорогу Варвару вирішили стратити.
У 306 році свята. Варварі та її послідовниці - дівчині Юліанії було відсічено голови, а Діоскор та Мартіан, як оповідали, загинули того самого дня від блискавки.
Відразу після її мученицької кончини діва Варвара стала вшановуватися християнами, як свята великомучениця. Святість діви Варвари засвідчувалася також багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці.
Після утвердження християнства в Римській імперії мощі святої Варвари вшановувалися в місті, де вона постраждала, а потім були перенесені до Константинополя.
Згідно літописних свідчень на початку ХІІ ст. мощі святої великомучениці Варвари були перенесені в Київ візантійською княжною Варварою - дружиною великого Київського князя Святополка-Михіїла Ізяславовича, та встановлені в збудованому цим князем Михайлівському Золотоверхому соборі.
У цьому храмі вони перебували понад 800 років - до часу його закриття й руйнування. З 1960 р. мощі святої великомучениці Варвари перебувають у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Тропар
Варвару святую почтим: вражия бо сети сокруши, и яко птица избавися от них, помощию и оружием Креста, всечестная.