Святитель Яків, єпископ Ростовський, за місцевим переказом, прийняв постриг у Копирському монастирі на річці Ухтомі, у 80 кілометрах від Ростова. Довгий час він був ігуменом цього монастиря, а в 1385 році за часів митрополита Пімена і великого князя Димитрія Донського був поставлений єпископом Ростовським.
Захищаючи засуджену до страти жінку, святитель, наслідуючи прикладу Спасителя, запропонував кинути в неї каменем тому, хто вважав би себе безгрішним, а жінку відправив на покаяння.
Князь і ростовські бояри, незадоволені єпископським судом, вигнали святого Якова з Ростова. Покинувши місто, святитель підійшов до озера Неро, розстелив на воді свою святительську мантію, і, перехрестившись, поплив на ній, як у човні.
Святитель Яків проплив кілька кілометрів і вийшов на берег на місці майбутнього монастиря.
Князь і народ просили вибачення у святителя. Лагідний єпископ простив їх, але назад не повернувся. На березі озера Неро він поставив собі келію і побудував невелику церкву на честь Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, чим поклав початок монастирю.
Помер святитель Яків 27 листопада 1392 року.
Тропар
Избран от юности Богови быв, святителю Иакове, сего ради архиерейства саном почтен, упасл еси люди, яже тебе Богом врученныя. Темже и по преставлении чудес дарования от Бога приял еси исцеляти различныя недуги. Моли о нас, совершающих честную память твою, да тебе непрестанно величаем.