а
Великий князь Михайло Тверський був племінником святого благовірного князя Олександра Невського. Батько святого Михайла помер по дорозі з Орди на батьківщину, отруєний за наказом хана. Мати виховала юнака в дусі глибокого благочестя. Пізніше, коли хлопчик став Тверським князем, у місті був побудований чудовий кам'яний Спасо-Преображенський собор.
Після смерті великого князя Андрія Олександровича його престол у Володимирі, по праву старшинства, повинен був зайняти святий Михаїл. З цим не хотів змиритися московський князь Юрій Данилович - його суперник. Інтригами й лестощами він викликав до себе любов і довіру хана Узбека. Цей союз був закріплений шлюбом з ханською дочкою. Щоб не втратити престол, князь Юрій почав війну з Твер'ю. До складу його війська входили і татарські загони.
Але це не допомогло підступному князю - тверичи здобули перемогу. У полон до них потрапила і дочка хана. Незабаром вона раптово померла.
Князь Юрій поспішив в Орду і запевнив хана в тому, що вона була отруєна тверським князем. Розгніваний хан Узбек негайно викликав князя Михайла в Орду. Не бажаючи розорення своєї землі, він відправився до хана. Хан засудив святого до смерті, його кинули в темницю. Князю пропонували влаштувати втечу з полону, але він відмовився - доля батьківщини була йому дорожча за своє життя.
Довгі дні святий князь кочував разом з Ордою, безперервно терплячи побої і приниження.
Убитий він був несподівано: його довго мучили і били ногами, а потім закололи. Тіло святого було відвезено як трофей князем Юрієм у Москву, а тільки через два роки мощі святого перевезли до Твері і поклали в побудований ним Спасо-Преображенський собор.
Тропар
Возвысив ум твой к Богу, и жития со Ангелы возжелел еси, тленную славу земную оставил еси, блаженне, и положил еси душу твою за люди твоя, восприял еси венец противу трудов твоих, Богомудре Михаиле, моли Христа Бога о чтущих любовию святую память твою.